Збір групи відбуватиметься у невеличкому абхазькому курортному селищі Гантіаді (Цандрипш) близько полудня. Там проведемо декілька годин на морі – купаємося, відпочиваємо, морально готуємося до походу :). Ближче до вечора вирушаємо до мальовничого каньйону Хашупса (багато зелені, бірюзова вода, круті стіни) та стаємо на ночівлю неподалік.

Прощаємося з каньйоном Хашупсы та переїжджаємо до селища Ачмарда. Звідси ми потрапимо у вічнозелену самшитову рощу. Петляючи вузенькою стежкою, раптово виявимо, що ми затиснуті між крутими скелями дикого ущелини Цандрипш. Тут майже ніхто не буває, лише інколи нам зустрічатимуться самотні пасовищні коні. Дном ущелини ми заблукаємо в лісисті схили Арабики. Біля одного з витоків річки Цандрипш ми розіб’ємо перший свій гірський лагерь.

Після сніданку ми розпочнемо неквапливий підйом на плато Арабіка. Сьогоднішня наша мета — покинути зону лісів і вийти до високогірних полонин.

Дикий, майже не протоптана схил вражатиме своєю незайманістю. Тут щороку ми знаходимо сліди ведмедів. Непомітна стежка через густий хвойний ліс неочікувано закінчиться, і в якийсь момент ми опинимося на невеликій полянці, потім на ще одній, вже більш просторій. І ось незабаром ліс відступить зовсім, і навіть поодинокі дерева залишаться позаду. Перед нами відкриється величезне плато з вершинами та долинами. Своє місце для ночівлі ми розташуємо недалеко від балагану з пастухами, який зветься Галгелук. Тут можна буде роздобути різноманітні молочні страви.

По долині Галгелук ми вирушимо до місця біваку спелеологів, розташованого біля головної та однойменної вершини масиву Арабіки (2656 метрів). На нашому шляху де-декаж зустрічатимуться невеликі льодовички – сніжники. Поступово, набираючи висоту, кам’яні схили все тісніше обступатимуть нас своїми масивними вершинами скель.

У верхів’ї долини Галгелук багато років спелеологи досліджують дуже глибоку печеру ім. Ілюхіна. Тут щорічно розбивається спелеолагерь. Неподалік від них і ми розташуємо свій табір, однак на цьому день наш не закінчиться. Нас чекає сьогодні радіальне сходження на головну вершину всього плато – Арабіку. Вона розташована в центрі масиву і є домінуючою. Грандіозний вид з неї, по-можливості, залишить у всіх ще довгий слід.

Неподалік від нашого табору розташований ще один вхід – до найглибшої печери світу Крубера-Воронья (-2191 м). В захопливих розмовах про цікаве заняття «спелеологія» ми проведемо цей вечір і обов’язково завершимо день незабутнім заходом сонця.

Сьогодні нам чекає непростий, але дуже цікавий перехід. Здається, що з нашого замкненого кола над табором немає виходу вгору. Кругом височіють круті скелі. Як же гори можуть здаватися неприступними, демонструючи свій суворий вигляд. Подивишся – неприступні скелі, а наблизишся і можна розгадати загадку кам’яного хаосу та лабіринту – проходу на вершину. Таке завдання ми вирішуватимемо до обіду, петляючи між западинами, скельними гребенями, поки не вийдемо на перевал хребта Кам'яний Склад. По ньому ми здійснимо траверс до дивовижної наскрізної скелі Дракон. А далі розпочнеться спуск до дуже мальовничого озера Дзоу. Біля нього ми проведемо чергову ніч.

В цей день можна буде прокинутися значно пізніше за звичним, а потім прийняти бадьорить водні процедури в озері, а згодом, можливо, й позасмагати:) Температура кришталево чистої льодовикової води у серпні сягає 19 градусів. Ми нікуди не поспішаємо, і після трьох днів варто поповнити свої сили та добре відпочити. Свій маршрут ми продовжимо в другій половині дня. Нас чекає справді захопливий спуск до урочища Дзоу. Ми пробиратимемося через справжні джунглі абхазьких лісів, прокладатимемо шлях крізь високі трави невідомих людині луків. Свій табір ми розіб’ємо на узліссі вікового смерекового лісу.

Урочище Дзоу – наша остання стоянка на Арабіці. Сьогодні ми покидаємо цю чудову країну кам’яного неба. Але навіть прощання з нею не буде нудним – ми продовжимо наш спуск у долину річки Гега. До обіду нас чекає винагорода – захопливий Гезький водоспад. Набратися відваги та прийняти приголомшливий душ буде завдання для сміливців. Від водоспаду ми розпочнемо неквапливий підйом дорогою на протилежний Арабіці масив – Пшегішхва. Колись тут проходив всесоюзний піший маршрут, ходили натовпи туристів, зараз дорога мало використовувана. Минувши так звані Черкеські поляни, ми заглибимося в ще більш дикі місця – заросли папоротником і лопухами схили Пшегішхви.

У другій половині дня ми опинимося на перевалі перед величезним озером всередині масиву. Нас зачарує озеро Мала Ріца – невелике й надзвичайно мальовниче, що тане в ньому. Так-так, існує ще таке місце, значно менш відвідуване і тому незаймане. На його дикому, прекрасному березі ми поставимо наші намети. Глибина кришталево прозорого озера сягає 100 м, як не дивно, але вода тут прогрівається до 23 градусів. Наприкінці дня можна буде досхочу поплавати й покататися на місцевому катамарані, що залишився тут.

Воно постане раптово. Величне та з багатьма відтінками темно-зеленого кольору, серед лісистих схилів засніжених вершин вразить кожного. Сформувалося воно близько 1000 років тому. Частина «нашого» масиву обрушилася в річку Лашіпсу і заблокувала її. Так виникло озеро на висоті майже кілометр над рівнем моря. Його назвали Ріца. Це наукова версія, але є інші перекази та легенди про те, як з’явилося це диво.

Після знайомства з озером ми вирушимо замовним автобусом до моря. Дном Бзибського ущелини, через глибокий каньйон Юпшарські ворота дістанемося до мальовничого блакитного озера. У ньому незвичайний яскраво-синій колір води зумовлений відкладеннями на дні лазуриту.

Закінчимо ж спуск у знайомій нам Гантіаді. Тут можна буде зупинитися в «нашому» будиночку для спелеологів або розбити намети на узбережжі та провести заключну ніч під шум морського прибою.

Сьогодні прощальний ранок. Перед від’їздом можна буде засмагати та скупатися у морі. Якщо ви не поспішаєте або є запасний день, варто його використати, щоб подивитися інші визначні місця Абхазії: Новий Афон, Піцунда, Гагра, здійснити поїздку до Сухумі.