Після зустрічі групи на Сімферопольському вокзалі (зазвичай близько 11 ранку), ми переїдемо до селища Перевальне та розпочнемо підйом пішки на нижнє плато Чатир-Дага. Спочатку ліс навкруги виглядатиме цілковито по-осінньому: чарівні червоні листки й чорні стовбури в містичному тумані. Але з кожним метром підйому зима братиме своє. Піднявшись на засніжене плато, ми трохи (півтори години) зігріємося в обладнаній печері Еміне-Баир-Хосар (там +5) і вирушимо на ночівлю до Мисливського гроту. У разі страшенної негоди можна трохи полегшити собі життя та переночувати у теплі на базі спелеологів.

Вранці кілька годин займе перехід вкритим карстовими воронками та розрідженим лісом нижнього плато й опинитися біля підніжжя гори Еклизи-Бурун. Невеличке зусилля (близько 40 хвилин) – і ми на вершині (1527 метрів). Внизу, далеко, Алушта та море, яке виглядає зовсім по-літньому. Нам теж треба скоріше спускатися – взимку рано темніє, а якщо почнеться хуртовина, то для нас ніч настане й опівдні. Лише укрившись у густому лісі на туристичній стоянці "Букова поляна" ми трохи розслабимося. До речі, навкруги ліс, а це означає, що буде велике багаття, щоб просушити ноги.

В самому початку дня, розігнавшись на спуску, ми проскочимо Ангарський перевал, де взимку влаштовують гірськолижні траси, і знову почнемо підйом. Минувши Кудряву Марію та Лисого Івана (гори такі), дійдемо до чудової оглядової площадки над поляною МАН. Тут нарешті стає зрозуміло, що Чатирдаг залишився далеко позаду і ми вже на іншому гірському масиві. Велична Демерджі нависає прямо над нами, обіцяючи не нудне продовження походу. Стежкою Сивого Волосся до запаморочливих скель Корони та далі – на головну турстоянку гірського Криму – Джурлу. Взимку тут тихо й усамітнено, але, як і влітку, за дровами доведеться добре побігати.

Перш ніж покинути Джурлу, ми здійснимо півторагодинний радіальний вихід (без рюкзаків) на вершину Південної Демерджі – помилуватися Долиною привидів з висоти. Наступний етап – марш-кидок через засніжені простори Північної Демерджі. Дорога там нескладна, і вже за кілька годин ми будемо у верхів’ях ущелини Хапхал. Цього разу спускатися ми не ставатимемо, просто помилуємося запаморочливими скелями та гострими бивнями скель. Обігнувши ущелину і опинившись на черговому плато (Тырке), ми швидко перетнемо його та спустимося для ночівлі в буковий ліс до джерела Сулух-Оба.

Сьогодні в програмі – дослідження верхнього плато Карабі. Почнемо з гори Кара-Тау. Звідти добре видно простори нижнього Карабі – безкінечні карстові воронки, рідкісні дерева, самотню метеостанцію. А щоб подивитися у бік моря, треба буде пробратися через ліс, що відділяє нас від Такья-Тепе. Спускатимемося перевалом Лікон, аби на підступах до джерела Нефан-узень помилуватися неприступною стіною Карабі з найбільш вигідної точки. Засніжені скелі у променях заходу сонця справді вражають, і важко повірити, що лише годину тому ми були там зверху.

Програма останнього дня проста і нехитра – спускаємося вниз, до моря. Через терасовані пагорби передгір’я, через покинуті виноградники, до узбережжя. Там, у Рибацькому, на нас чекає маршрутка, продуктовний магазин та солоні краплі зимового моря.

До Сімферополя всього дві години їзди. До 18:00 ми знову на залізничному вокзалі.