Зустріч групи на залізничному вокзалі Феодосії. Перевіряємо велосипеди, розподіляємо їжу та спорядження і не гаючи часу вирушаємо в дорогу. Велопохід починається весело – дорога майже відразу (20 хвилин по тінистих вулицях Феодосії не враховуються) тягне вгору — до вершини хребта Тепе-Оба. Тут є на що подивитися: білосніжні космічні яйця (радіолокаційні установки), частини ППО, залишки конденсатної гідроустановки, старовинний маяк на мисі Іллі. З південних схилів дивимося панораму Двуякорної бухти (до неї ми ще повернемось) і переходимо на наступний хребет — Узун-Сирт, де небо звичним доповнюють трикутники дельтапланів, а вид на Коктебельський залив та Карадаг нікого не залишить байдужим... Тут, у клубному кафе дельтапланеристів «Джонатан Лівингстон», ми пообідаємо.

Відпочили, ми піднімаємося на найвищу точку хребта – до майданчика "Зоряний слід спогадів" (м. Коклюк), а далі спускаємося до колишньої столиці Кримського ханства – м. Старий Крим. Ночівля у покинутих садах на березі мальовничої річки.

Старий Крим додає до пізнавальної частини маршруту два пам’ятки історії та архітектури – руїни медресе (мусульманський "університет" середньовіччя) та вірменський монастирський комплекс XIV століття Сурб-Хач ("Святий Хрест"). Наступний обеліск історії чекає на нас біля підніжжя гори Бор-Кая – печерна церква пізнього середньовіччя. Під горою Бор-Кая, на березі р. Мокрий Індол – обід. Далі дорога заходить у степовий Крим, пейзаж стає рівнинним, а в імлі на горизонті видніються вершини гір: практично рівною дорогою, без тривалих підйомів і спусків, ми наближаємося до Білої Скелі. На підступах до Білогірська рівнина різко та яскраво закінчується вертикальною стіною Білої скелі, південний обрив якої височіє на 150 метрів над долиною річки Бюк-Карасу. Ночівля за Білогірськом, на Тайганському водосховищі, неподалік від найпотужнішого джерела Карасу-Баши, де тисячі літрів води вириваються з землі щосекунди! Це, звісно, трохи більше, ніж потрібно для приготування вечері…

Дорога веде через перевал Кок-Асан до моря, а нас цього дня чекає найбільша кримська яйла – Караби. Кримські яйли іноді називають «кам’яним морем». Дивлячись зверху, їх незліченні карстові воронки нагадують хвилі, а може – кратери вулканів Місяця. Караби завжди вражає суворим та безлюдним простором: єдина споруда тут – метеостанція, пост контрольно-рятувальної служби, прихисток на випадок дощу, туману, негоди. Ми проїжджаємо Караби по краю. Внизу ледь помітно тече р. Суат, а вдалині видно найвищу вершину Караби – Каратау. Під нею, у буковому лісі на витоку р. Суат, ми зупинимося на ночівлю.

 Цей велопохід – це не море, сонце та пляжі (хоча море, сонце й пляжі теж будуть). Це можливість дати відпочити душі, поглянути з висоти на метушню, на буденні дрібниці, а може, на самого себе. Південний берег Криму з висоти 1000 метрів і стрімкий спуск до справжнього, не камінного моря. Серпантин грунтової дороги – незабутнє враження! І останній ривок – перевал біля смт Морське. Ночівля за 200 метрів від пляжу на березі невеличкої річечки (вона ж прісний душ)

Ранок починається з доволі складного перевалу (асфальт, серпантин), але за ним, у Кутлацькій бухті, нас чекає майже цілий день відпочинку на пляжі та пішохідна прогулянка на Караул-Обу. По дорозі можна відвідати руїни давньогрецької фортеці, збудованої на початку I століття н. е. Фортеця мала вражаючі розміри – близько двох з половиною тисяч квадратних метрів і загалом непогано збереглася.

Підйом на Караул-Обу нелегкий, але панорама, що відкривається, винагородить вас за зусилля: гострі гірські вершини, круті скельні стіни, затишні блакитні бухти, зелені долини… Дивовижні урочища оточують вас: похмура «Брама Пекла», що обдає вас струменем крижаного повітря, привітний «Рай» із мальовничими сосновими гаями, веселі луки серед скель Зуб, Слон, Диванна, Падаюча. А внизу – дві гігантські брили нахилилися одна до одної й створили «Брами Раю». Стежка вилазить вгору по скелях, перетворюється на кам’яні сходи, вирізані так давно, що навіть археологи важко визначають її вік. Звідси починається ціла система ущелин – таврських укриттів. За легендою, тут ховалися під час ворожих нападів, коли чоловіки йшли на війну, старіші люди, жінки та діти Таврів. А ще припускають, що саме тут, на Караул-Обі, знаходився легендарний таврський храм богині Діви, жерцею якого служила Іфігенія, донька царя Агамемнона.

Ввечері повертаємося до Кутлакської бухти – до велосипедів та пляжу :)

Огинаючи гору Перчем, потрапляємо до Судацької долини. Тут у першу чергу оглядаємо Генуезьку фортецю. Вона будувалася на замовлення генуезців – тобто італійців з Генуї, і є зразком військового середньовічного будівництва, вивчати яке приїздять італійські історики. Адже в Італії не збереглося подібних фортець. Зараз Судацька фортеця – єдиний у світі пам’ятник військового будівництва XIV століття, що зберігся так добре.

Зазирнувши у Середньовіччя, ми знову вирушаємо в гори. Тихою, захованою від сторонніх очей стежкою серед лісу ми перетинаємо перевал і заїжджаємо до одного з найкрасивіших селищ Східного Криму – Кизилташ (нині – Красна Кам’янка). Кизилташ – ще зовсім недавно засекречений військовий об'єкт Феодосія-13, але його чарівність не в цьому. Це поселення іноді називають Кримською Швейцарією. І недаремно!

За кілька кілометрів нижче нас чекає ночівля під Ечки-Дагом на Щебетовському озері, а вранці – пішохідна прогулянка Ечки-Дагом для бажаючих, щоб подивитися на легендарну Лисью бухту.

Після не надто короткої ранкової прогулянки до моря та Листівської бухти знову сідаємо на велосипеди й котимося навколо Карадага.

  Тут гори все частіше чергуються з пагорбами, вже немає серпантинів, а пейзаж вирізняє м’якість ліній і поетичність. Коктебель: Мекка художників, поетів, музикантів, творчих людей та просто шанувальників мистецтва. У небі кружить трикутник дельтаплана, у келиху блищить кримське вино, а ми – відпочиваємо! Мис Хамелеон, Тиха бухта: тут можна розслабитися, згадати пригоди останніх днів і спробувати повірити, що це було насправді!

У другій половині дня прибуваємо до Феодосії. Можна завітати до ще однієї Генуезької фортеці, помилуватися морем на картинах Айвазовського, пройтися феодосійською набережною у велошортах :). Ах так! – велопохід завершено!