Інтерв'ю з вундеркіндом

Ми зустріли цю 12-річну дівчинку в Непалі у крихітному придорожньому селі, де не було електрики, а за мобільним зв'язком треба було бігти на пагорб. Я не наполягаю на тому, щоб визнати нашу співрозмовницю саме вундеркіндом, але якщо ви наберетеся терпіння і подивіться інтерв'ю, то зрозумієте, що нас потрясло.

Ми - п'ятеро дорослих дядечок, з порівняно широким кругозіром та претензіями на розмовну англійську, безнадійно заглухли у своїх спробах відповісти на її запитання і тому стали питати самі. Так розмова перетворилася на інтерв'ю, а ми з видовища (подивитися на нас зібралася вся рідня) стали глядачами.

Звичайно, можна скептично стверджувати, що це просто товариська дитина. Що в неї просто схильність до мов і таке інше... Мені ж чомусь здається, що найважливіший компонент "коктейлю" в даному випадку це енергія. Така собі непідробна пасіонарність - непереборне прагнення підкріплене бурхливою життєвою силою.