Зміст
Цей звіт про тур: Над морем
Відгук про похід "Над морем" з 6 по 11 липня 2008 року.
Група підібралася дуже прикольна, народ молодий, веселий і багатонаціональний - росіяни, українці, білоруси, один німець та один англієць. Всі ми любителі природи та активного відпочинку, комунікабельні та позитивні. І відразу знайшли спільну мову як між собою, так і з нашим провідником Андрієм та організатором Кирилом. Усього нас було 15 осіб.
Знайомство.
Відразу на вокзалі ми розподілили їжу по рюкзаках. Моя особиста думка - їжі було достатньо, оскільки я волію не шикувати з їжею в поході, зате поменше нести (мала свого часу сумний досвід зворотного). Це в кого як, у мене навпаки зник від спеки. Ще раз повторюю – це моя особиста думка. Якщо хтось не погоджується, нехай теж напише відгук, без проблем.
На тролейбусі Сімферополь-Алушта ми їхали близько 1,5 - 2 години (точно не помітила чесно кажучи, спілкувалася з народом, нові люди, цікаво ж), потім вивантажилися на зупинці в ліску і бадьоренько потопали в гору. Бадьоренько спочатку, оскільки спека стояла жахлива (глобальне потепління, на жаль!), а йти треба було круто вгору, та й ми все ще не встигли адаптуватися. Мені взагалі стало погано, акліматизація. І велике спасибі Кирилу та Андрію за турботу і розуміння в той момент.
Але сяк-так до першої стоянки ми дотягнули, розбили намети і приготували нашу першу вечерю - макарошки по-флотськи, з тушоночкою! У походах ходова їжа. А потім до пізно балакали біля вогнища. Кирило з Андрієм запропонували найпростіший та найефективніший спосіб знайомства – кожен по черзі розповідає про себе, хто він, звідки, чим займається. І коронне питання – навіщо пішов у похід і чого від походу власне чекає. Після цього якось одразу всі стали ближчими і ріднішими.
Наступного дня ми завершили підйом на гору, і далі весь наш маршрут пролягав вершинами гір Південного Криму. У тому числі і найвищою вершиною Криму - Роман-Кош. (Нехай поправить мене Кирило, якщо неправильно пишу назви, або не точні цифри).
На висоті.
На Роман-Коші (1545м) ми опинилися саме на другий день. Види звідти відкриваються шалені! Заради цього вже варто було піти маршрутом "Над морем". Я взагалі людина досить досвідчена, була в походах на Алтаї, Кавказі, в Карелії, Крим теж облазила, але в цьому поході зробила багато гарних знімків. І взагалі надивилася на красу.
Привали робили в міру втоми та на прохання учасників, перекушування так само. Сніданки та вечері готували природно на багатті. Чай з місцевих трав, з чебрецю та лимонника наприклад - офігенний. До речі, у Криму проблема з водою (для тих, хто там бував, це не новина). Єдине пристойне джерело я бачила біля нашої першої ночівлі. Далі нам доводилося задовольнятися малесенькими струмочками з тоненькими цівками. У таку спеку це було досить напружено. Але що робити, Крим є Крим.
Отже, на третій день ми розлучилися з нашим організатором Кирилом (він спочатку планував побути з нашою групою 2 дні, а потім відокремитися, щоб розвідати нові маршрути). А ми з нашим провідником Андрієм дісталися до Альтанки вітрів. Ялта з висоти пташиного польоту дуже гарна. Особливо вночі. Колективно вирішили перевиконати програму та здійснити марш-кидок до наступної стоянки. І між іншим героїчно зробили його! Цікаво, чи можна цим пишатися?
Свобода та демократія
А на четвертий день походу ми до обіду стояли на денці біля Ай-Петрі, і вже легко бігали до фунікулерної станції. Тут у нас повна свобода та демократія.
Після обіду по спеці йшли до наступної стоянки, засмагли і підрум'янилися, як пиріжки. Прикольно ми виглядали - йдуть гуськом такі брудні походники з листочками на носах. А все одно обгоріли!
Наступного дня нарешті пішов дощ. Трохи, але все ж таки, і з хмарами легше йти було. На крутих урвищах гуляв такий сильний вітер! І це класно! Десь о 15.00 ми вже спустилися до стоянки. Тут уже стало значно тепліше і вночі в тому числі. Тому що попередні ночівлі були досить холодними, адже ми знаходилися набагато вище.
Останній день походу. Легкий смуток у передчутті розставання. Здається, ми встигли здружитися. Спускаємось до Фороської церкви. Прикол у тому, що заздалегідь майже всі на колективній раді вирішили йти до кінцевого пункту походу - до наметового табору в Ласпі, оскільки зворотні квитки додому всі взяли на кілька днів пізніше (я на 2 дні), щоб ще й на морі відпочити. АЛЕ! Коли до нас дійшло, що доведеться повертатися назад у гору, а це довго, нудно і під палючим кримським сонечком, то всі передумали, і від Церкви вже розповзлися хтось куди, попередньо обмінявшись імейлами-телефонами.
Слізно попрощалися з нашим провідником Андрієм. Андрію! Особисто від мене респект тобі та поважуха! Ти молодець, то тримати! Сподіваюся, ще сходимо у похід! Хай буде з тобою сила! хі-хі!
Після походу.
Шестеро людей, у тому числі і я, вирішили піти вниз у Форос, хоча нас всі лякали, що це таке елітне місце, там так дорого зняти житло, не менше 100 доларів за ніч! Дурниця все це. Ми зняли приблизно за 300 рублів з особи на добу. Чи не апартаменти звичайно, звичайна халупа у приватників. Але після походу нам було без різниці, аби тільки душ був.
Ну ось, 2 дні, що залишилися, відмінно провели на морі. Затьмарювало лише те, що вода була дико холодна. Уявляєте – спека 40 градусів, повний пляж народу, і ніхто не купається. Просто неможливо! Ну я – таки сплавала, знайшла спосіб. Просто пішла до місцевої школи дайвінгу, і в 7-міліметровому костюмі з інструктором сплавала на корабель, що затонув. А крижана вода все одно відчувалася.
Підсумки походу.
Якщо підбити підсумок походу "Над морем" - я ставлю оцінку 5! Мене все влаштувало, я цілком задоволена. Я отримала те, що хотіла, і побачила те, що чекала. І навіть проблема з водою мене не напружила, бо я не вперше в Криму і знала, на що йшла. Кирило хороший організатор, прикольна, товариська та контактна людина. І Андрій, наш провідник, також.
Тож дружитимемо, хлопці! Дякую!
Олена, Москва 2008.