Особливості походів по Карпатам

На сторінках цього сайту я часто пишу про те, що походи це просто і під силу абсолютно всім. Настав час написати трохи про складнощі.

Карпати як район для походів характеризуються насамперед своїм суворим мінливим кліматом.
Весна тут починається наприкінці травня. До середини червня на північних схилах лежить сніг. Тому похід до Карпат на травневі свята це справжній зимовий похід з усіма наслідками на кшталт небезпеки сходження лавин, моторошного холоду вночі та ходьби по глибокому снігу вдень. Карпати у травні підходять лише для туристів із досвідом зимових походів.

Починаючи з середини червня можливий і літній похід у Карпати. Вдень тепло, можна ходити у шортах та футболці. Вночі з деякою натяжкою можна обійтися демісізонним спальником. Однак не варто розслаблятися - будь-якої миті погода може зіпсуватися. Зазвичай це відбувається у другій половині дня. Картина буквально така - щоранку сонце, щовечора гроза. Грози тут дуже небезпечні. Вони супроводжуються ураганним вітром, здатним поламати намети та численними ударами блискавок. Щороку внаслідок влучення блискавок у Карпати гинуть люди. За найменшої ймовірності грози необхідно вимкнути мобільні телефони, сховати металеві предмети та негайно спуститися з хребта до долини. Особливо обережними треба бути на маршруті по Чорногірському хребту, там відкрита місцевість і на те, щоб сховатися від стихії потрібно більше часу.

Можливі раптові похолодання, що супроводжуються снігопадом та градом. У таких умовах ваш захист від дощу повинен являти собою щось серйозніше, ніж поліетиленова накидка. Величезне значення у негоду має і моральна підготовка. Паніка та втрата контролю над собою неприпустимі та багато в чому смертельно небезпечні.

Тяжкі погодні умови не єдина перешкода на шляху у відважних підкорювачів Карпат :)
Сам шлях часто являє собою суцільні перешкоди. У лісі це повалені вітром дерева, на вершинах - хиткі кам'яні розсипи. Вище зони лісу починаються зарості хвойного стланника - гірської сосни, що стелиться, висотою близько півтора метра. Стежки у стланнику швидко заростають і продиратися крізь них доводиться прикладаючи масу зусиль. Крім того в стланнику не можна ходити зі спорядженням, що висить на зовнішній підвісці рюкзака. Інакше спорядження ризикує бути втраченим чи зіпсованим.