2 травня на турстоянці Джурла (Крим) ми помітили групу хлопців, які розважалися незвичайним чином. Вони натягли між деревами широку стропу (міцна стрічка) і намагалися нею ходити за метр над землею. Виходило не дуже добре, але глядачі були задоволені і навіть схвильовані.
Ми ще трохи подивилися на це шоу і пішли собі далі.
На цьому все й закінчилося б, але вчора зовсім випадково я натрапив на статтю, яка пояснила багато чого.
Виявляється, ми були свідками не якогось непорозуміння, а справжнього слеклайну (можливо одного з перших у Криму).
Слеклайн - ходьба та акробатика на натягнутій стропі. Як з'ясувалося, зараз це дуже модно, насамперед в Америці, але поступово про слеклайн дізнаються і в нас.
У чому ж прикол цього виду спорту (або краще сказати екстриму)? Чим слеклайн відрізняється від канатоходіння? Щиро кажучи, я ще не до кінця розібрався у цих питаннях. Наскільки я зрозумів, є два основні напрямки: хайлайн і акробатика (звичайний слеклайн).
Хайлайнери розважаються тим, що ходять стропою на великій висоті. Перетинають таким чином прірви і каньйони та інші бездонні перепони. Звичайно використовується страховка. Стропа натягнута туго.
А ось акробати стропу сильно не натягують. Вона пружинить під ногами, ходить з боку на бік. На ній можна навіть стрибати, як на батуті.
Щоб трохи розбавити свої спроби аналізу слекланерства, наводжу кілька фотографій (з сайту www.slacklinebrothers.com). Можливо, так буде зрозуміліше.