Туристичні бахіли
Ось уже кілька років я не уявляю собі зимових походів без бахіл. Туристичні бахіли виявилися неймовірно ефективним засобом від холоду, вологи і снігу. Де купити ці бахіли? Продавані в магазинах бахіли далекі від досконалості і, чесно кажучи, занадто дорогі. Запитайте краще, як зробити бахіли? І я із задоволенням поділюся своїм досвідом.
Що таке бахіли?
Бахіли - це своєрідний тканинний чохол, що одягається поверх взуття. Вони захищають взуття від потрапляння снігу, намокання, промерзання і пошкоджень (об снігову кромку і лід). На відміну від «ліхтариків» (гамашів), бахіли закривають черевик повністю (разом з підошвою).
Чим хороші бахіли?
Нога людини випаровує воду. Вона просочується крізь черевик (у вас адже дихаюче взуття?) і без того насичений вологою. Якщо навколо тепло, то вода просто випаровується з поверхні черевика. Але якщо за бортом глибокий мінус, то водиця неминуче замерзне. Питання тільки в тому, де вона це зробить.
Можливі варіанти:
1) На поверхні ваших шкарпеток. Брррр ..
2) У товщі стінок черевика. Він перестане згинатися і буде злегка «крижаним» на дотик.
3) На поверхні черевика.
4) На бахілі.
Як ви розумієте, останній варіант найбільш привабливий.
Бахіла, що контактує із зовнішнім холодним середовищем, стає точкою конденсації і кристалізації «ваших» водяної пари і позбавляє цієї долі ваше взуття. У результаті нозі всередині черевика значно тепліше.
Крім того калоша, з якої роблять нижню частину бахіли, відмінно «тримає» на мокрих каменях і льоді. Я б навіть сказав, що робить вона це набагато краще, ніж знаменита вібрамівська підошва.
Як зробити бахіли?
Існує безліч моделей туристичних бахіл: утеплені, пришивні, лижні, болотні тощо. Ми ж розглянемо одну-єдину - одношарову тканинну на основі калоші. Вона, на мій погляд, найбільш актуальна.
Гаразд, вистачить вступів, перейдемо до рукоділля.
Ідея проста - пришити тканинну халяву до звичайної гумової калоші.
Калошу треба вибрати під розмір черевика, щоб вона легко одягалася, але і не бовталася на нозі. У магазинах мені зустрілися калоші двох видів: з тонкої (2-3мм) і товстої (більше 5 мм) підошвою. Відрізнити їх просто - у товстих калош є подоба каблука, носок приплюснутий, витончений. Тонкостінні калоші виглядають злегка безформними, носок роздутий, великий вхідний отвір. Для наших цілей така калоша краще. Вона менше важить, легше одягається і більш лояльна до форми черевика, який туди засовують.
Тепер, так важко обрану калошу доведеться різати. Необхідно позбутися верхньої частини калоші, щоб залишився тільки бортик висотою 3-4 см. Це можна зробити ножем або звичайними ножицями. Головне, однаково обрізати обидві калоші.
Готуємося до наступного етапу - виготовлення халяви. Виміряйте довжину кола утвореного бортика (іншими словами його периметр) і відстань від власної п'яти до підколінної западини. Накиньте 5 сантиметрів запасу і отримаєте розмір заготовки для халяви. У мене, наприклад, вийшло 75 на 55 сантиметрів. Таких заготовок треба 2 ... або 3 (за кількістю ніг).
Тепер можна йти в магазин тканин за матерією. Для виготовлення бахіл найкраще підходить товста рюкзачна кордура (Cordura 1000), бажано без водонепроникного шару плівки. Така тканина добре дихає і досить міцна для життя по сусідству з альпіністськими кішками, крижаною кромкою і іншими агресивними середовищами. Бажано, щоб тканина була гладкою, а не шорсткою і ворсистою (як у бахіл на фото). Це ускладнить налипання снігу.
Якщо ви з Києва, то шукайте кордуру (та й інші «туристичні» тканини) в підвальчику «Злагода» (вул. Борщагівська, 129, тел. 457-26-95).
Пришивати кордуру до калоші краще не самому, а за допомогою досвідченого шевця і його чарівної швейної машинки. Просто приносите йому «запчастини» і популярно пояснюєте, що робити. Шов на халяві повинен бути спереду, в районі носка. Він прострочується в останню чергу. Чому?
Тканина до калоші треба пришивати хитрим способом. Дивіться на малюнок. Тканина (позначена синім) накриває верхню кромку бортика калоші (чорний) з двох сторін, прошивається (червоний) і тільки після цього піднімається і приймає форму халяви. Виходить, що строчка захована під шаром цілої тканини, що захистить нитки від стирання.
Верхня частина халяви підвертається і прошивається. В утворений «тунель» пропускається товста кругла гумка (2-3мм). Кінці гумки виводяться назовні і забезпечуються загальним наконечником і затискачем. За допомогою цього пристосування верх халяви буде затягуватися десь у вас під коліном. Втім, практика показала, що під навантаженням гумка швидко і нестримно розтягується, і доводиться накручувати її навколо ноги в кілька обертів. Тому має сенс під коліном ставити не гумку чи стропу з трищілинкою, а звичайний шнурок і в'язати там бантик.
Важливо! У поході стежте за тим, щоб гумки бахіл і шкарпетки не перетискали ногу занадто сильно. Це може ускладнити кровообіг і призвести до переохолодження та обмороження ніг.
На цьому можна було б зупинитися, але краще витратити ще трохи часу і довести бахіли до досконалості.
Витончена шнурівка додасть виробу закінчений вигляд і заодно завадить сповзанню бахіли вниз.
Якщо у вас виникнуть питання щодо виготовлення бахіл, запитуйте - спробую відповісти.
Кирило Ясько, 2007 р.