Розмова про дівчину

Минулої стоянки поряд з нашим табором розташувалася під сейквоями самотня дівчина. Хоча самотня це не зовсім слушне слово. Вона була одна, але зважаючи на все особливих незручностей у цьому не бачила. Сиділа собі на килимку біля багаття і медитувала під дзвін китайських дзвіночків, що бовталися на вітрі. Це видовище не могло залишити нас байдужими, а один із нас навіть пішов з нею (з дівчиною) знайомиться. Після повернення він забезпечив нас цінною інформацією. Дівчина справді подорожує одна, йде горами вже тиждень і збирається йти ще стільки ж. Ну і небагато особистої інформації: їй 19 років, родом із Запоріжжя.
Ці відомості викликали у нашому таборі жваву дискусію. Як і слід було очікувати переважна більшість туристів (нас до речі було аж 20) висловили щирий сумнів у розумності такого відпочинку. Як же так, дівчина, спортсменка, комсомолка та просто красуня, а йде одна. Це, мовляв, небезпечно і взагалі незрозуміло навіщо треба. Люди ж істоти соціальні, без суспільства дичають, і нормальна людина так жити не може. Принаймні добровільно.
Звучали правда і більш помірковані судження, на кшталт "у кожного свій шлях" або "це її право". Хлопець, який ходив на розвідку, взагалі зізнався, що сам давно мріє про подорож поодинці. Обговорення тривало ще хвилин 15, в результаті аргументи сторін закінчилися і ми змінили тему.
А дівчина, як і раніше, сиділа під сейквоями і медитувала на вогонь.