ТРИ ОКА, АМЕРИКАНСЬКИЙ ХРЕСТ І ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР

Крим, Південний берег, хребет Ай-Петрі, на кілометр ближче до сонця. Ви на рівні з хмарами. Хмари вище, нижче, поруч. Хмари вдалині. Внизу – смужка зелені, за нею – дуже багато моря.

Море здіймається в хмари. Хмари переливаются у море. Світ – куля, а ви – всередині неї. Світ без горизонту. А якщо перед вами зависне темна хмара, а десь далеко над морем буде світити сонце, то чорне буде вгорі, а блакитне – внизу. Світ догори ногами.

Щойно півгодини тому було спекотно, і недалеко плескалось море, тепер – прохолодно, навіть холодно. Висота. За півгодини канатна дорога, з найдовшим без опорним канатом у Європі, підіймає вас на кілометр вгору. Гора зі сторони моря здіймається неперервною скельною стіною. Канат простягнуто від стіни до узбережжя. Він підвішений так високо, що складається враження, ніби літаєш на вертольоті. На вас поступово надходить скельна стіна. В останні секунди здається, що зараз розіб’єтесь об неї. Але кабінка сповільнює свій біг і майже вертикально в’їжджає у приймач верхньої станції. Знизу гора здається гострим хребтом. Ви покидаєте станцію й з подивом бачите перед собою пагорбисту рівнину. Дивні діла Твої, Господи!

Плато вкрите лісом лише подекуди. Рознотрав’я, п’янкий запах. Повітря п'ється, як пиво. Якщо від нього запаморочиться голова – закусіть цей "напій" шашликами, які для вас приготують тут же місцеві «кулінари».

З верхньої станції стежка через буковий ліс виведе вас на вершину гори Ай-Петрі, висота – 1238 м. Вершина являє собою невелике похиле плато, вкрите травою та рідким кущем. Найвища точка розташована за метр від обриву. Вигляд відкривається чудовий. Відчутно майже весь Південний берег; видно місто Ялта, селища Місхор, Алупка, Симеїз; видно знамените "Ластівчине гніздо" – невеликий "замок" на краю скелі, що зависає над морем; видно гору Кошка та гору Ведмедь (відомий Аюдаг, біля якого гріється у променях південного сонця колишній всесоюзний піонерський табір Артек).

На вершині вас зустрічають із розкритими обіймами бабусі з пирогами та фотографи. Бабусі нагодують, а фотографи зроблять ваші враження незабутніми. З мистецьких міркувань вас посадять на край 500-метрової скелі й попросять посміхнутися. Пам’ятайте, джентльмен не повинен віддаватися в руки місцевого фотографа, якщо він ще не склав заповіт. Хто знає, що ваші родичі отримають раніше: фотографію чи траурний лист.

Поряд із вершиною, з боку моря, ніби вказівний палець велетня, височіє скеля. На ній встановлено величезний дерев’яний хрест, який видно на багато кілометрів навкруги. Кажуть, що під час сходження на цю скелю загинула прекрасна дівчина-скельколазка, і її бойові товариші по льодорубі встановили хрест, увічнюючи пам'ять про неї. Жартую. Залишимо цей брід для сентиментальних закоханих. Дійсність ще цікавіша: американці знімали тут вестерн, нагнали сюди справжніх індіанців та встановили цей хрест. Вони бачило вирішили, що Крим схожий на Кордільєри більше, ніж самі Кордільєри. Казка! Але тут це не дивовижно: Крым – казкове місце!

Північ від вершини розкинулося велике горбисте плато. Недалеко від верхньої станції канатної дороги розташована неглибока котловина, місцями покрита деревами та чагарниками. На одному з дерев посередині котловини гордо майорить червоний прапор. Від прапора до канатки метушаться люди. Підпільний обком? Зароджуваний партизанський рух? - Ні! Так позначено вхід у печеру. Печера являє собою систему трьох вертикальних колодязів і тому називається Триглазою. Круті сходи, забиті туристами, як обойма патронів, опустять вас на сотню-другу метрів нижче рівня плато. Там з приємним подивом ви виявите сніг та лід, до яких вже багато тисячоліть не може дістатися сонце, а також дізнаєтеся, що шорти та босоножки - не найкомфортніший одяг в умовах температури, близької до нуля.

Три ока, американський хрест і червоний прапор! Усе в одному місці! Я це бачив! А ви?

А. Решта