Спорядження

Умови та характер туристичних подорожей висувають до спорядження цілий ряд вимог. Воно має бути легким, міцним, надійним, відрізнятися простотою у використанні, мати невеликі габарити, можливість використання в умовах холоду, спеки та підвищеної вологості. Бажано, щоб зимовий одяг туриста був теплим, захищав від вітру, не обмежував рухів, зберігав теплоізоляційні властивості у вологому стані. Туристичний намет повинен бути непромокальним, швидко встановлюватися та розбиратися, захищати від комарів і мошок, забезпечувати максимум зручностей при мінімальних розмірах. Туристичне спорядження поділяється на особисте та групове, а також на спорядження для піших, водних, гірських та інших подорожей.

ОСОБИСТЕ СПОРЯДЖЕННЯ

Загальний перелік

* Залежить від конкретних умов подорожі.

Особисте спорядження у пішому поході

Одяг. У літній подорожі, якщо вона не відбувається у північних районах, з вовняних речей достатньо мати довгий светр (бажано з високим, але розстібним коміром) та шкарпетки, які мають бути м'якими й добре облягати ногу, не утворюючи складок, оскільки рубці, потовщення, неохайна латка легко стають причиною натертостей і потертостей. Зверху них рекомендується надягати ще й еластичні шкарпетки, які запобігають потраплянню у вовняну шкарпетку дорожнього пилу, дрібних камінців та іншого, що викликає подразнення шкіри ніг.

Брюки мають бути з щільної тканини. Небажана байка або тканина з ворсом: одяг, пошитий із такого матеріалу, важкий, швидко намокає та довго сохне. Чоловікам підходять «техаси», джинси, жінкам — бриджі (в поєднанні з гетрами). Важливо, щоб брюки не обмежували рухи в колінах і не заважали широкому кроку. Особливо зручні з цього погляду легкі спортивні костюми. Ковбойська сорочка має бути достатньо довгою, щоб прикривати поперек, та розстібатися зверху донизу. У спекотну пору бажано шорти, купальний костюм, зі спідньої білизни — пара трусів і пара майок з короткими рукавами.

На випадок негоди обов’язковий плащ-накидка, який має повністю захищати від дощу туриста разом із його рюкзаком. Необхідний і головний убір – не стільки для захисту від дощу, скільки від сонячних променів. Особливо потрібен він на початку сезону, коли після зимового сонячного «голодування» організм людини дуже чутливий до теплових навантажень. Найбільш зручні легкі шапочки світлих тонів з козирками. Капелюхи із широкими полями або, навпаки, головні убори без полів (берети, тюбетейки, сванки) менш бажані.

Взуття. Найзручніші так звані туристичні черевики на профільованій підошві типу «вібрам». Обираючи взуття по нозі, слід дбати, щоб шкіра черевика не тиснула зверху на пальці і вони могли вільно рухатися. Черевики мають бути настільки просторими, щоб у них можна було вкласти додаткову устілку та надягнути на ногу товсту шкарпетку, а при затягнутій шнурівці вони щільно облягали гомілковостопний суглоб. Як змінне (запасне) взуття рекомендуються кросівки. Використання кедів допустиме, якщо вони взяті на розмір більше звичайного взуття, у них вкладена подвійна товста устілка і їх надягнуто на дві (одна — вовняна) шкарпетки, зокрема й у спекотну погоду.

На непростих маршрутах можна носити інше міцне, але розношене взуття на низькому каблуці та рифленій підошві. У період весняної слякоті та осінніх дощів туристи беруть із собою гумові чоботи.

Рюкзак. З численних видів речових мішків та спортивних сумок, які зараз випускає промисловість, перевагу слід віддати великим рюкзакам, що виготовлені з щільної міцної тканини, мають вшитий дно прямокутної чи овальної форми, надійно прикріплені широкі плечові ремені, місткі кишені та порівняно невелику вагу. Дуже зручні для перенесення, але не універсальні (не підходять для водних і деяких гірських походів) – станкові рюкзаки.

Купив рюкзак, перевірте, чи досить широкі у нього лямки та чи достатньо довгі ремені, пришийте під лямками додаткову прокладку, надставте ремені (фітилі) і зробіть непромокальний вкладиш — мішок з пластику більшого об’єму, ніж рюкзак. Останній потрібен на випадок, якщо рюкзак потрапить під дощ, у воду або буде покладено на вологу ґрунт.

Спальне приладдя. У нескладних подорожах добре зарекомендував себе спальний мішок-ковдра. Особливо зручний цей легкий, розкладаний, як ковдра, спальний мішок із застібкою «блискавка» (з прокладкою з ватину чи очосів штучних матеріалів) у поєднанні з надувним матрацом. Спальний мішок можна зробити й самостійно з широкої вовняної ковдри (склавши її навпіл і прошивши по двох краях), а замість матраца використовувати пінопластову циновку або поролоновий килимок. Така підстилка пом'якшує нерівності ґрунту під дном намета та позбавляє спокуси ламати хвойний лапник.

Початківці-мандрівники, побоюючись нічного холоду, іноді сплять у спальному мішку в одязі. Це негігієнічно і до того ж не приносить бажаного тепла. У мішку треба спати роздягненим, зшивши вкладинку з простирадла. У прохолодні ночі на себе надягають тельняшку, спортивний костюм, а іншим одягом накривають мішок. При перенесенні у рюкзаку спальний мішок має знаходитися у водонепроникній упаковці (наприклад, у поліетиленовому пакеті).

«Дрібниці» особистого спорядження. Перелічені в таблиці на с. 23—24. Додатково зауважимо, що до туалетних аксесуарів корисно включити невелику жорстку щітку для рук та одягу. Щоб дрібні речі не розсипалися у рюкзаку, пошийте наперед кілька мішечків різних розмірів. Такі самі чохли стануть у пригоді для білизни та посуду.

Беручи з собою документи, гроші, картку, подбайте про їх герметичне пакування. Для цього можна використовувати мішечки з поліетилену або прогумованого нейлону.

У подорожі ніколи не зайве мати запаси сухої розпалювальної деревини, необхідні водонепроникні сірники в герметичній упаковці. Такою упаковкою може бути закрита пробкою гільза від патрона, алюмінієвий патрон від фотоплівки чи ліків, закріплений пластирем, ізоляційною стрічкою, тонкою гумою, шаром розплавленого парафіну.

Зі спичок найзручніші вітростійкі, які продаються під назвою «похідні». Вони горять навіть у сильний вітер і дощ.

Краще використовувати тонку капронову мотузку: вона не рветься, а розплавлені над свічкою кінці чудово входять у отвори шнурування на взутті.

Не беріть з собою алюмінієву миску та кружку — у похідних умовах у них важко їсти гарячу їжу. Краще, якщо посуд буде емальованим або з поліетилену. Виняток можна зробити для миски, в якій планують смажити їжу на вогні, та плоского казанка з кришкою, що має ручку. З ложок зручні дерев’яні, але треба пам'ятати, що при недбалому ставленні вони легко тріскаються.

Не забудьте взяти складаний ніж, причепивши його за шнурок до поясної стрічки. Для дорожніх записів рекомендується мати записник (польовий щоденник) у твердій обкладинці та простий олівець.

Не варто брати в нескладну подорож палицю (альпеншток, посох). Краще, якщо руки мандрівника будуть вільними. Якщо ж маршрут проходить місцевістю з крутим рельєфом або у вашого намета немає розбірних стойок, тоді варто взяти з собою легку палицю завдовжки 140—150 сантиметрів.

Під час ходьби мокрим підліском іноді корисними бувають поліетиленова спідниця або фартух. Краще мати широкі, легкі (на резинці) штани з болоньї чи капрону.

Особливості особистого спорядження у гірських та водяних подорожах

У гірській подорожі. Додатково до набору особистого спорядження для пішого переходу в нескладний гірський похід зазвичай беруть альпіністську палицю, другий светр, лижну шапочку, строп, трубку для пиття води, брезентові рукавиці, третю-четверту пару вовняних шкарпеток. . .

Якщо в подорожі передбачене перетинання сніжно-льодовикових перевалів, то замість альпінштока слід взяти ледоруб і, крім того, альпіністський карабін, пояс, лавинний шнур, марлеву пов’язку для захисту від надмірної інсоляції, вовняні рукавички. Обов'язкові темні захисні окуляри, до речі, їх фільтри неодмінно повинні бути скляними, адже пластмаса практично не затримує ультрафіолетові промені.

У горах найкраще зарекомендували себе пінопластові килимки під спальний мішок, довжиною до 1 м, які складаються з пластинок пінопласту середньої жорсткості розміром 5х20 см при товщині 1,5—2 см, що наклеєні на шматок тканини або вставлені у тканинні чохли.

Замість звичайних штормових штанів (особливо, якщо не передбачено багатоденний похід снігом) можна використовувати короткі штани, що застібаються під колінами, у поєднанні з товстими вовняними гетраками.

Для гірських походів найкраще підходять висотні черевики з триконямками — сталевими зубчастими скобами. Жорсткий носок і п’ятка черевика допомагають видовбувати сходинки у фірні, захищають ноги від ударів камінням. Черевики зазвичай обирають на один номер більше, щоб їх можна було надягнути з двома парами вовняних шкарпеток. Вага черевиків — від 1,8 до 2,3 кг.

Обираючи льодоруб, пам’ятайте, що довжина його ручки має бути такою, щоб рука, яка обхоплює голівку льодоруба, поставленого вертикально на землю, була трохи зігнута в лікті.

У водній подорожі. Особисте спорядження туриста-водника майже не відрізняється від спорядження пішохода. Як основне взуття туристи-водники замість черевиків часто використовують кросівки та кеди. З собою рекомендується мати також гумові чоботи. Вдалим варіантом полегшених чобіт є самостійно зшиті з прогумованої тканини «штани-чоботи» типу колготок.

Щоб уникнути натирання рук під час роботи з веслами чи на будівництві плоту, корисно мати рукавички та брезентові валянки. Обов’язкові індивідуальні засоби рятування:

Надувний або пробковий жилет, рятувальний пояс. Зробити самостійно рятувальний жилет нескладно з двох медичних підкладних кіл, сполучених широким брезентовим поясом.

Особливості особистого спорядження у лижному поході

Одяг та взуття. Особливість одягу для лижного маршруту — більша кількість вовняних речей: тренувальний костюм, лижні штани (щільні, без хутра), рейтузи, плавки, шкарпетки; одна зміна нижньої білизни також має бути вовняною (так звана моя «єгерська» білизна). Потрібно мати вовняну лижну шапочку та підшоломник, вітрозахисну маску з фланелі, лицевий виріз штормовки бажано обшити хутром.

Розмір штормового костюма має бути на один-два номери більшим за звичайний, щоб його можна було надягати поверх теплої куртки. Куртка-анарак із болоньї також повинна бути просторою, зі широкими проймами рукавів.

Для привалів рекомендуються хутряні шкарпетки (тапки) та тепла куртка (хутряна, пухова, ватна). У крайньому випадку під звичайну штормовку можна зробити пристібаючуся підкладку з вати. Для захисту черевиків від снігу і для збереження тепла ніг слід пошити спеціальні чохли-бахіли. Матеріал для бахіл — тонкий брезент, капрон; конструкція — мішок завдовжки близько 40 см (рис. 2). Якісні бахіли можуть уникнути необхідності сушіння взуття.

Зображення 2. Бахіли для лижних черевиків.

Лижні черевики мають мати високий верх, широкий носок і бути великої повноти. Лижні черевики беруть на два номери більше звичайного взуття та надягають на 2–3 вовняні шкарпетки. У черевики кладуть товсті (можна хутряні) устілки. Рукавиці рекомендується зв’язати між собою тесьмою, яка протягується через рукава штормівки.

Лижі. Найбільш зручні широкі туристичні (7—9 см). Підбирають їх за правилом: носок вертикально поставленої лижі має доходити до зап’ястя витягнутої вгору руки. Точніше (враховуючи відмінності у комплекції людей) довжину лиж можна визначити числом, яке отримують, якщо до зросту людини в сантиметрах додати половину його ваги в кілограмах.

У гірських районах або під час пересування по міцному насту гарні лижі з окантовкою та дерев’яною опорною поверхнею. Для кріплень використовують напівжорсткі, бажано з тросиком (так звані універсальні), палиці та кільця до них – металеві.

ГРУПОВЕ ОБЛАДНАННЯ

Загальний перелік

(розраховано на групу з 6–8 осіб)

• Враховується залежно від конкретних умов подорожі на розсуд групи.

Зображення 3. Вогнище між двома деревами.

Особливості групового спорядження у піших та гірських подорожах

У пішому похіді. Групове спорядження у нескладному поході зазвичай включає предмети, необхідні для приготування їжі (предметы для багаття та кухонного приладдя), організації ночівлі та побуту туристичної групи, а також для подолання природних перешкод і руху маршрутом.

Залежно від того, на чому передбачається готувати їжу, беруть із собою примус, бензиновий пальник або, що трапляється найчастіше, засоби для розведення вогнища, до яких належать тонкі тросики для підвішування відер між деревами (рис. 3), складні казани, легкі треноги, розбірні вогнища з металевих штанг, кронштейни (рис. 4—5). Застосовують також гачки та ланцюжки для підвішування й регулювання висоти посуду над вогнем (рис. 6), вітрозахисні та жаростійкі екрани для примусів і спиртових кухонь, металеві сітки (типу гамаків) для розведення багаття над землею.

Зображення 4. Тринога для багаття.

Найзручніший для перенесення вид групового посуду — комплект із двох-трьох убиральних одна в одну «плоских» відер або каструль з овальною (в плані) основою. Їх загальна ємність має бути такою, щоб на кожного туриста припадало по 1,5–2 л. До відер, каструль чи котелків бажано заздалегідь зробити знімні дротяні ручки для підвішування посуду над вогнем або металеві ланцюжки, які не заважають убирати один посуд в інший. Для кожного варочого посуду (задля уникнення забруднення рюкзака та речей) слід зробити тканинний чохол. Оцинковані чи емальовані відра для приготування їжі на похідному вогнищі непридатні.

До кухонного та пожежного приладдя входять розливальна ложка, перемішувач із довгою ручкою, гачок-чапельник, пара брезентових рукавиць, шматок клейонки. Деякі з цих предметів можна виготовити прямо в подорожі (мал. 7).

З наметів краще віддати перевагу легким двосхилим з розбірним каркасом. Якщо намет чомусь не укомплектований розбірними стійками, то їх слід виготовити з відрізків дюралюмінієвих трубок діаметром 1—1,5 см і довжиною 40—45 см. Щоб уникнути псування дерев, до палатки треба мати кілочки (штири) з тонкого металевого прута або кутників. Щоб кілочки не губилися та не рвали речі під час транспортування, їх зберігають у чохлі. Чохол бажаний і для всього намету: туди його складають, якщо зняли негодований після дощу чи, навпаки, якщо транспортують зовні рюкзака у вологу погоду.

Зображення 5. Підставка для багаття.

Попри те, що дах наметів виготовляється з тканин із водовідштовхувальним покриттям, у негоду на палатку слід накидати поліетиленову плівку. Бажано, щоб ця накидка була досить великою і прикривала не лише палатку, але й рюкзаки, що стоять біля неї. Для цього можна кілька шматків поліетилену з’єднати між собою за допомогою праски або паяльника. Краще мати легкий тент-дах із прогумованого капрону.

У подорожах районами з теплим, малодощовим кліматом тент розміром 3Х2,5 м може замінити для групи із 6—8 осіб дві намети. У кути та в середини довгих сторін тенту вдевають петлі, за які прив’язують міцні шнури для розтяжки. Розтягувати тент слід похило при висоті верхнього краю близько 2 м. За метрах у трьох перед тентом розводять багаття.

Рис. 6. Зроблені власноруч пристосування для багаття: А – регульований ланцюг і гачки; б – рогульки з металу.

З сокир найзручніший столярний, заточений для рубки дерев. Найважливіша вимога — надійна та міцно расклінена насадка сокири на руків’ї (довжина 50—60 см). Добре зарекомендували себе також туристичні (мисливські) суцільнометалеві сокирки з гумовою рукояткою.

Зі спорядження, необхідного при подоланні природних перешкод, треба мати з собою допоміжну мотузку (30—40 м), декілька репшнурів та карабінів. З іншого спорядження корисно взяти також мішечки з тесемками для продуктів, господарське мило, свічки, капронову мочалку, чохли до посуду, пилу тощо.

Рис. 7. Пристосування для похідної кухні: а – ручка для зняття відра; б – ручка для кружки; в – дужка для казанка; г – сковорідник; д – ручка для поварешки

У гірському похіді. Колективне спорядження для гірського походу, окрім набору для пішого маршруту, включає мотузку, крюки, альпіністські кігті, скельний молоток для проходження складних ділянок, а при тривалому перебуванні в безлісі — пальник («Туристський» або «Шмель») та ємності для рідкого палива. При порівняно нетривалому перебуванні у високогірній зоні можна обмежитися невеликим запасом сухого спирту.

У подорожі бажано мати бінокль, лавинну лопату (на снігу її використовують як опору для пальника), запасну пару сонцезахисних окулярів. Замість відер краще взяти комплект із трьох казанків.

Щоб заощадити вагу та забезпечити тепло у місцях ночівлі, рекомендується використовувати багатомісні (на 2–4 особи) спальні мішки.