Корисна робота в подорожі, організація спостережень

Під час подорожей багато туристських груп беруть активну участь у суспільно корисній роботі, виконують завдання різних організацій, проводять спостереження за природою. Це робить похід цікавішим і захопливішим.

Рішення виконати ту чи іншу громадську роботу на маршруті є добровільною справою туристів. Для одних цікаво провести туристське дослідження нового району подорожі, інші готові виступити з лекцією, концертом художньої самодіяльності або допомогти в лісопосадках, третіх цікавить якийсь конкретний бік природи — мінерали, квіти, комахи. У розділі наводяться деякі довідкові дані щодо організації корисної роботи та спостереження за окремими природними явищами в похідних умовах.

ФОРМИ СУСПІЛЬНО КОРИСНОЇ РОБОТИ

Із багатьох видів і форм суспільно корисної діяльності туристів найпоширенішими є такі:

трудова допомога місцевому населенню;

агітаційно-пропагандистська та культурно-масова робота;

охорона природи, благоустрій ландшафту;

краєзнавчі дослідження;

виконання цільових завдань наукових, господарських та інших установ і організацій;

виконання завдань туристсько-екскурсійних установ, організацій та громадських органів;

принагідна, епізодична суспільно корисна діяльність без конкретних завдань.

У певній відповідності з цим поділом перебувають і основні методи, які рекомендується використовувати туристам під час роботи: фізична праця, пропаганда, просвітництво, виховання, інспектування, пошук, спостереження, інвентаризація, дослідження, збиральницька діяльність тощо.

Допомога місцевому населенню

Допомога місцевому населенню — одна з головних форм туристської суспільно корисної роботи. Похід з агітаційними цілями підшефним районом, доставка в період виборчої кампанії літератури у віддалене село, допомога у випуску стінгазет і фотомонтажів, концерти художньої самодіяльності, лекції та бесіди, спортивна зустріч із місцевою молоддю, допомога колгоспу в прополюванні сходів, збиранні сіна, овочів чи фруктів і багато іншого під силу всім мандрівникам. Ця робота не потребує складної підготовки та особливого спорядження.

Всесоюзний похід

Основною метою Всесоюзного походу комсомольців, молоді та туристів місцями революційної, бойової і трудової слави радянського народу є патріотичне виховання молоді. Учасники Всесоюзного походу, проходячи партизанськими стежками, відвідуючи місця, пов'язані з революційними подіями, з бойовими і трудовими подвигами, збирають відомості про героїв, відтворюють маловідомі сторінки історії, встановлюють обеліски та меморіальні дошки, організовують виставки й музеї. Керує цим рухом ЦК ВЛКСМ спільно з Центральною радою з туризму та екскурсій ВЦРПС і Центральним комітетом ТСОАВФ.

Охочим узяти участь у Всесоюзному поході слід звертатися безпосередньо до штабів походу, організованих при райкомах і міськкомах ВЛКСМ. Тут їм підкажуть цікаві маршрути, порадять, як вести пошуки, розкажуть, де можна відновити партизанську землянку, зібрати матеріали для музею бойової слави або виконати інше доручення.

Виконання завдань організацій

Багато цікавих вражень може дати мандрівникові виконання завдань різних організацій та установ — наукових, проектних, пошукових, господарських.

До них належать снігомірне знімання та пошуки лікарських дикорослих рослин, спостереження за режимами малих річок і розвідка нових родовищ корисних копалин, збирання етнографічних матеріалів.

Особливо близькі серцю мандрівника доручення установ та організацій, що займаються охороною природи.

Цільові завдання туристам можуть дати: краєзнавчі та інші музеї; відділення, секції та комісії Всесоюзного географічного товариства; відділення товариств охорони природи; відділення товариств охорони пам'яток історії та культури; геологічні управління, експедиції та партії; управління гідрометслужби; управління лісового господарства та лісництва; управління мисливського господарства та заповідників, мисливські інспекції; природничо-біологічні та історичні факультети й кафедри вищих навчальних закладів; науково-дослідні інститути (наприклад, Всесоюзний науково-дослідний геологічний інститут, Інститут географії Академії наук СРСР, Всесоюзний науково-дослідний інститут лікарських рослин тощо).

Юним туристам, крім того, рекомендується по завдання звертатися до відділів краєзнавства й туризму Палаців і Будинків піонерів та школярів, на станції юних туристів.

Виконання туристських завдань

Робота в поході за туристською тематикою включає спостереження за умовами проходження тієї чи іншої місцевості при різній техніці і тактиці руху, визначення найбільш раціональних наборів продуктів харчування та можливостей їх поповнення в дорозі, випробування нових зразків спорядження, розвідку перевалів, долин, річок, розроблення й опис нових маршрутів.

До тематики туристських завдань входять також походи з метою маркування та прибирання туристських трас, виявлення, відновлення та охорона екскурсійних об'єктів, спорудження туристських притулків, благоустрій переправ, стежок, оглядових майданчиків, обладнання лісових полігонів для занять із техніки туризму, навішування страхувальних тросів і ланцюгів на перевалах тощо. Сюди ж належать роботи, пов'язані з озелененням маршрутів, проведенням туристського дня лісу, з участю туристів у патрульних рейдах лісовими масивами, гасінні осередків лісових пожеж, розчищенні захаращених лісових ділянок, розвідці, розчищенні та обладнанні джерел води тощо.

Конкретні завдання можна отримати в місцевих радах з туризму та екскурсій, у клубах туристів, на туристських базах, у маршрутно-кваліфікаційних комісіях.

Краєзнавча діяльність

Суспільно корисна віддача від краєзнавчої роботи пов'язана з тим, що туристське краєзнавство передбачає прикладне вивчення природи, трудового життя, побуту та культури населення в їх взаємодії і зосереджує увагу на вивченні тих особливостей, які зумовлені місцезнаходженням об'єктів або явищ у межах певного, як правило, невеликого району вздовж туристського маршруту.

Краєзнавча діяльність передбачає вивчення туристами основ таких знань, як геоморфологія, ботаніка, метеорологія, вона прищеплює навички проведення найпростіших спостережень (див. с. 189). Водночас збирання матеріалу та спостереження за якимись об'єктами стають краєзнавством лише при їх осмисленні, узагальненні, отриманні корисного результату та доведенні до загального відома своїх «мікровідкриттів». Тому, наприклад, при вивченні народної творчості місцевого населення треба уважно записувати найбільш характерні прислів'я, приказки, частівки, пісні; фотографувати та замальовувати різьблення по дереву (фронтони, лиштви), мережива, вишивки; записувати прізвища та адреси майстрів-одинаків із зазначенням виду виробів (іграшка, кераміка, карбування, плетіння тощо),

Умови успішного здійснення суспільно корисної роботи

Результативність суспільно корисної роботи в подорожі залежить, окрім іншого, від дотримання таких загальних правил:

виконання завдань не повинно йти на шкоду пізнавальній цінності подорожі, заважати активному відпочинку або ставити під загрозу безпеку туристської групи;

необхідна попередня домовленість, узгодження корисної ініціативи туристів із відповідними місцевими організаціями;

потрібна попередня (освітня, трудова) підготовка туристів, забезпечення їх необхідним робочим інструментом, приладами для спостережень тощо;

необхідна постановка перед туристами ясних, конкретних, доступних для виконання їхніми силами завдань;

бажано створення цікавої, святкової атмосфери для суспільно корисної роботи, запровадження в неї змагальних елементів;

дуже бажано доведення роботи туристів до логічного завершення, заохочення найбільш активних її учасників, забезпечення наочності результатів.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ В ПОХОДІ

Метеорологічні спостереження

Метеорологічні спостереження в туристичній подорожі дозволяють орієнтуватися в характері погоди й передбачати її зміну в найближчі години. Крім того, вони можуть дати цікавий матеріал для характеристики мікроклімату різних районів.

Спостереження проводяться в точно встановлений час: о 1, 7, 13 і 19 годині за місцевим часом у період з жовтня по березень і о 2, 8, 14 і 20 годині в решту періоду року. Новачкам можна обмежитися трьома останніми строками й більшу частину спостережень проводити без приладів, візуально.

Спостереження за хмарністю. Хмарність визначають з відкритого місця на око за десятибальною системою. Безхмарне небо — 0. За хмарності, що дорівнює 10 балам, небо повністю закрите хмарами. Якщо хмарами вкрито 1/10, 2/10, 3/10 і т. д. частин небосхилу, то хмарність відповідно дорівнює 1, 2, 3 і т. д. балам.

За висотою, на якій розташовуються хмари, їх поділяють на верхній, середній і нижній яруси. Хмари верхнього ярусу — тонкі, білі, не дають тіні й опадів і зазвичай провіщають зміну погоди. Хмари середнього ярусу — світлі, синювато-сірі, у вигляді суцільної пелени або хвиль, більші й масивніші порівняно з хмарами верхнього ярусу, крізь них сонце майже не просвічує. Хмари нижнього ярусу — низькі, сірі, складаються з великих важких пасм, валів, що закривають небо суцільним покривом.

Спостереження за вітром. Полягають у визначенні його напрямку та швидкості. За відсутності приладів швидкість вітру визначається за ознаками шкали Бофорта.

Снігомірні спостереження. У зимовому поході метеорологічні спостереження рекомендується доповнювати спостереженнями за сніговим покривом: характером його поверхні, товщиною, однорідністю залягання тощо. Спостереження проводяться візуально й за допомогою розміченої лижної палиці з кільцем, що легко знімається, — найпростішої снігомірної рейки. Користуючись цією палицею, можна виміряти товщину снігового покриву й глибину лижні, а знаючи опорну площу лижі та вагу туриста з рюкзаком, визначити (хоча й дуже приблизно) запаси вологи в снігу.

Обов'язково потрібно відзначати так звані особливі метеорологічні явища: випадання різних опадів, грозові, оптичні та подібні до них явища; росу, град, іній, паморозь, зірниці, веселку, мерехтіння зірок, заметіль тощо.

Найпростіші прилади. До них належать термометр (бажано термометр-пращ, а також мінімальний і максимальний термометри), барометр-анероїд (або анероїд-висотомір), психрометр Асмана, ручний анемометр.

Зручний «небитний» безрідинний термометр циферблатного типу. Його можна виготовити самостійно за наявності невеликої біметалевої спіралі. Спіраль монтують у пластмасовому корпусі з-під компаса, на голку закріплюють стрілку-покажчик, градуюють шкалу, і термометр готовий. У поході його можна носити, як компас, на руці (забезпечивши ізоляцію від тіла).

Усі метеорологічні спостереження слід записувати в щоденник погоди. У ньому відзначаються місце, дата, строки спостережень, а також результати спостережень (тиск, вологість і температура повітря, напрямок і швидкість вітру, форма хмар, хмарність) та окремі атмосферні явища. Обов'язково треба записувати прогноз погоди за місцевими ознаками й потім відзначати відповідність прогнозу дійсності.

Передбачення погоди

Прогноз погоди за місцевими метеорологічними ознаками може проводитися туристами з урахуванням таких явищ:

Ознаки малохмарної погоди, без опадів (улітку теплої, узимку морозної).

1. Під час заходу й сходу сонця заграва жовта, золотиста, рожева. Зеленкуватий її колір вказує на тривале збереження характеру погоди.

2. Після негоди поступове послаблення вітру, припинення опадів, зменшення хмарності, улітку вночі похолодання.

3. Зі сходом сонця з'являються купчасті хмари. Опівдні розміри їх збільшуються. Надвечір хмари розтікаються й після заходу сонця зовсім зникають.

4. Після заходу сонця на траві з'являється роса, яка посилюється перед сходом сонця, а зі сходом його зникає. Навесні та восени замість роси на землі й дахах утворюється іній.

5. Улітку вночі над низькими місцями (болотами, улоговинами, річками) накопичується туман.

6. Надвечір і на ніч у низинах та долинах стає холодніше, ніж на узвишшях, у лісі — тепліше, ніж на відкритих місцях.

7. У горах серпанок укриває вершини.

8. Улітку вночі зовсім немає вітру. Опівдні він посилюється, а надвечір знову стихає.

9. Удень вітер дме з моря, вночі — із суші.

10. Тиск повітря збільшується.

Ознаки негоди (хмарної, з облоговим дощем або снігом і вітром).

1. На горизонті з'являються тонкі перисті хмари, витягнуті у вигляді ниток із загнутими кінцями. Такі хмари показують, що негода перебуває від нас на відстані 900—1 000 км і може настати приблизно через 20 годин.

2. Тонкі перисті хмари поступово затягують усе небо й переходять у перисто-шаруваті хмари, що розташовуються щільним шаром. Якщо ці хмари закривають сонце або місяць, то навколо них з'являються білі кола. Далі вже насувається суцільна хмарна пелена. Сонце й місяць стають невидимими. Через деякий час починається дощ або сніг.

3. Вечірня або ранкова заграва набуває червоного, іноді навіть багряно-червоного забарвлення. Сонце сідає в хмару.

4. Вітер різко змінює напрямки й надвечір посилюється.

5. У горах уночі вітер дме з долин у гори, удень — навпаки.

6. Тиск повітря падає.

7. Роса або іній не з'являються.

8. Увечері тепліше, ніж удень.

9. У низинах і на узвишшях, у лісі та на відкритих місцях — однакова температура повітря.

10. У горах зниження температури в ранкові години.

11. Туман, що утворився ввечері, «тане» до сходу сонця, не стелиться по воді, а піднімається вгору.

Ознаки мінливої погоди (з короткочасними опадами, улітку грозами й з наступним похолоданням).

1. На горизонті видно перисто-купчасті хмари у вигляді дрібного брижу.

2. З'являються витягнуті хмари, схожі на величезні зерна сочевиці.

3. У літню пору ввечері або вранці утворюються хмари у вигляді зубців або башточок.

4. Одночасно спостерігається кілька ярусів хмар.

5. Улітку створюється відчуття духоти — парить.

6. Тиск повітря спочатку мало змінюється, потім раптово починає знижуватися.

Прогноз погоди за народними прикметами дозволяє передбачати погоду для порівняно невеликого району й на строк зазвичай не більше доби. Щоб прогноз був реальним, його треба робити за багатьма природними явищами, за їхніми комплексами, а не за окремими двома-трьома прикметами.

На добру погоду.

1. Місяць (під час сходу) облямований червоним колом, що швидко зникає.

2. Зірки слабо мерехтять зеленкуватим кольором.

3. Роги місяця гострі.

4. Стрижі літають високо.

5. Мурахи виявляють високу активність.

6. Комарі та мошки літають роєм («стовпом»).

7. Гнойові жуки літають низько над землею.

8. Увечері кричать чайки, дзвінко й часто співає зяблик.

9. Бджоли рано вилітають у поле.

10. На траві, кущах, деревах рясне павутиння.

11. Усі кульбаби розкриті.

12. На ставках і річках помітні розкриті білі лілеї та жовті латаття.

13. Дим (за відсутності вітру) піднімається вертикально вгору.

14. Вугілля у вогнищі швидко вкривається попелом, тліє тьмяно.

На погану погоду.

1. Сильно мерехтять зірки червонуватим або яскраво-синім світлом),

2. Зірки після ясного дня видно погано.

3. Стрижі літають низько.

4. Зяблики «скриплять», а совки-сплюшки кричать удень.

5. Кури та горобці купаються в пилюці, горобці голосно цвірінькають.

6. Качки, мартини, лебеді часто пірнають, кричать голосно, плескають крилами та хлюпочуться.

7. Риба вистрибує з води, хапає мошок.

8. Ящірки ховаються в нірки.

9. Жаби виповзають із болота і хрипко квакають.

10. Бджоли літають допізна, увечері дуже активні.

11. Мурахи ховаються в мурашники, закривають у них ходи.

12. На землі не видно комах, а дощові черв'яки виповзають на поверхню.

13. Собаки мало їдять, багато сплять, качаються по землі.

14. Коти «вмиваються» — труть лапами морду та вуха.

15. Худоба жадібно їсть траву.

16. Коні хроплять і пирхають.

17. Жваво пересвистуються бурундуки.

18. Закриті квіти кульбаб, білих лілій, жовтих латать.

19. Посилюється чутність звуків, посилюються запахи.

20. Гудуть дроти.

21. Дим клубочиться і стелиться по землі.

22. Вугілля багаття яскраво жевріє.

Топографічні спостереження

Найпростіший вид топографічних спостережень — маршрутне знімання під час руху туристської групи. Для знімання денний маршрут розбивають на низку відрізків, довжину яких визначають за часом руху або кількістю кроків, а напрямки — за компасом. Усі спостереження за маршрутом треба обов'язково прив'язати до певних точок, які наносять на план місцевості. Маршрутне знімання включає також визначення найважливіших орієнтирів (методом засічок), замальовку та фотознімання.

Відстань до об'єкта опису та орієнтирів, що лежать осторонь маршруту, визначають на око. Креслення плану рекомендується робити на міліметровому папері за допомогою лінійки та транспортира.

Для окремих об'єктів туристського маршруту, наприклад, ділянки археологічних розкопок, мінерального джерела, волоку між двома річковими системами тощо, треба складати докладніші плани. Їх роблять за допомогою провішування прямих ліній віхами, вимірювання відстаней мірною стрічкою, побудови екером (легкий нескладний прилад для визначення взаємно перпендикулярних ліній) на місцевості прямих кутів. Під час знімання ведеться абрис — окомірне креслення, на якому показують об'єкти, що знімаються, і записують числові результати вимірювань. Потім за цими замальовками та записами в масштабі складають план знятої ділянки.

Під час туристських топографічних спостережень часто виникає потреба у визначенні відносних висот точок місцевості та складанні профілю за певним напрямком. На невеликих ділянках профіль можна скласти за допомогою ватерпаса (так зване горизонтальне візування) або екліметра — приладу для вимірювання кутів нахилу місцевості. Зручніше визначення висот за допомогою барометра-висотоміра.

Топографічні спостереження передбачають добре знайомство з основами топографії та вміння орієнтуватися на місцевості.

Геологічні спостереження

Геологічні спостереження в умовах подорожі мають, як правило, характер маршрутного геологічного знімання. Під час них туристи знайомляться з породами, що складають земну кору, корисними копалинами та скам'янілими рештками далекого минулого, з роботою води, льоду та вітру. Геологічні спостереження рекомендується вести за відслоненнями, виходами гірських порід (скелями), камінням, висипками з нір тварин, уламками в кореневищах вивернутих дерев тощо. Турист може зібрати в поході мінерали, зробити замальовки пластів і жил, сфотографувати найцікавіші геологічні об'єкти.

Під час опису відслонення слід точно вказати його місце, відзначити його довжину, висоту, зробити схематичну замальовку, відзначити колір, структуру відслонення, перелічити, яких мінералів трапляється більше, узяти зразки породи кожного виду.

Зразки слід брати з корінних порід на крутих схилах, гребенях і вершинах, відколюючи від виходу цих порід (а не від осипів). Місця знахідок і відслонень треба описати в щоденнику та нанести на карту. До кожного зразка має бути додана етикетка із зазначенням пункту, де він узятий.

Для проведення геологічних спостережень необхідне таке спорядження: геологічний молоток, зубило, мірна стрічка (шнурок), гірський компас (з екліметром), флакон із 10%-ною соляною кислотою (для визначення гірських порід на скипання), матер'яні мішечки.

Вивчення рельєфу

Геоморфологічні спостереження під час подорожі дозволяють отримати опис окремих ділянок рельєфу на маршруті — долин, пагорбів, вододілів. Туристам найпростіше проводити подібні спостереження за програмами, що містять приблизно такі питання.

1. Назва об'єкта.

2. Переважний напрямок його.

3. Довжина та висота над рівнем моря.

4. Характеристика поперечного профілю (ширина, форма перерізу, кількість річкових терас, характер заплави річки, наявність морен тощо).

5. Характеристика поздовжнього профілю.

6. Типи покривної рослинності на окремих ділянках.

7. Господарське використання території.

Так, під час опису схилів треба відзначати їхнє положення (схил правого чи лівого берега річки), експозицію, крутість, геологічну будову, форму поперечного перерізу, а також ступінь порізаності.

Складаючи опис вододільного гребеня або вододільного плато, слід відзначати напрямок гребеня (плато) відносно сторін світу, характер його розчленування, наявність перевалів, геологічну будову гребеня (плато), наявність решток давніх поверхонь. Намічаючи спостереження над рельєфом, туристи повинні заздалегідь скласти уявлення про його особливості в районі подорожі, зробити по можливості великомасштабну викопіювку з карт і схем та запастися тим самим спорядженням, що й для топографічних спостережень.

Гідрологічні спостереження

Метою гідрологічних досліджень у туристській подорожі зазвичай є збір відомостей про малі та маловивчені річки та озера для складання їхніх характеристик.

Гідрологічне обстеження включає опис річки та прилеглої місцевості, русла річки з промірами його ширини та глибини, характеру берегів і дна, вимірювання швидкості течії та витрат води, а також збір відомостей у місцевих жителів про режим річки та її використання.

Під час обстеження озер треба провести окомірне знімання берегової лінії озера для складання його плану, зробити лотом проміри глибин (з човна), виміряти температуру води, зібрати відомості про режим озера в місцевих жителів.

З найпростіших приладів для гідрологічних спостережень туристи повинні мати розмічений на метри шнур (20—30 м), планшет із компасом та візирною лінійкою, легку жердину, годинник із секундною стрілкою.

Ботанічні спостереження

Спостереження над рослинністю в подорожі полягають в описі різних її типів, виявленні корисних дикорослих і декоративних рослин.

Під час опису рослинності фіксують географічне положення ділянки, рельєф місцевості, зволоження, характер ґрунту, ярусність рослинності, рослини, що найчастіше трапляються в кожному ярусі, їхню висоту, фазу розвитку, рясність, стан (нормальний чи пригнічений), господарське використання.

Перш ніж розпочати пошуки корисних рослин, рекомендується поспілкуватися з місцевим населенням, дізнатися зовнішній вигляд рослин, досвід їх використання, час і способи збору, сушіння, зберігання.

Збирати рослини для складання гербарію слід за наявності дозволу або спеціального завдання природоохоронної організації, лісництва, краєзнавчого музею.

Зразки для гербарію треба брати непошкоджені, з кореневою системою. До кожного зразка, закладеного окремо в гербарний лист, дають етикетку із зазначенням місця, середовища та висоти над рівнем моря тієї ділянки, де взято зразок. На кроках маршруту проставляють номер узятого зразка.

Для кращого просушування зразків потрібно мати другий товстий «зошит» із газетного паперу. На привалах слід перекладати в цей зошит узяті зразки. Під час сонячної погоди або біля багаття гербарій щодня підсушують.

Під час вивчення вертикальних поясів рослинності (у горах) збирають невеликі гілочки з листям, квітами або плодами, а також зразки кори дерев і кущів.

Зі спорядження для ботанічних спостережень (якщо отримано дозвіл на збір гербарію) треба мати міцний мисливський ніж для викопування рослин, гербарний папір («зошит» із газет), щільні картонні теки, вату, бажаний гербарний прес-рамка з металевою сіткою.

Флоризм

Флоризм — це своєрідне поєднання спостережень за рослинністю з мистецтвом.

Туристи, які захоплюються флоризмом, збирають на маршруті характерні квіти, листя, суцвіття, химерні шишки, сучки, корені, з яких потім створюють без пензля і фарб скульптури, панно, картини.

У природному корінці чи сучку важливо зуміти побачити приховані можливості для творчості. Іноді виявляється достатнім видалити зайві відростки, виступи або додати нові деталі. Але найбільше цінуються ті кумедні фігурки, у яких збережено природну форму, де нічого не додано або додано дуже небагато.

Крім збору лісових мініатюр, у подорожі можна збирати й засушувати квіти зі збереженням їхнього кольору і форми. З них можна створювати за наявності навичок і художніх здібностей натюрморти, пейзажі і навіть портрети. Однак треба пам'ятати, що є рослини, занесені до «Червоної книги». Ці рослини збирати, безумовно, не можна. Дбайливо треба ставитися і до всіх інших рослин, беручи лише обмежену кількість екземплярів.

Зоологічні спостереження

В умовах туристської подорожі зоологічні спостереження зазвичай проводяться за комахами, птахами, дрібними ссавцями.

Колекціонування тварин (як і рослин) допускається за наявності дозволу або завдання організації й обмежується в поході, як правило, збором комах.

Рекомендується збирати тематичні колекції. Наприклад: «Комахи-шкідники такого-то району». Для збору комах достатньо мати сачок, «морилку» — баночку зі щільним корком, на внутрішньому боці якого приколюють ватку, змочену хлороформом (оцтовим, сірчаним ефіром), пінцет, лупу. Умертвлену в «морилці» комаху зберігають у подорожі в твердій коробці в шарах вати. Поруч розміщується етикетка, на якій зазначають час і місце збору комахи, умови погоди, поведінку комахи.

Спостереження за птахами можливі як за допомогою бінокля, так і шляхом збору «погадок» — частинок неперетравленої їжі. Найцікавіше й найдоступніше в похідних умовах, особливо взимку, вивчення слідів птахів і ссавців. Помічені сліди можна замалювати (із зазначенням відстаней між кроками або стрибками тварини) або сфотографувати, попередньо посипавши їх перед зйомкою кольоровим порошком, наприклад, золою.

Фенологічні спостереження

Фенологія — наука, що вивчає сезонний розвиток живої природи. Фенологічні спостереження не потребують спеціального спорядження і доступні будь-якому уважному туристу. Для цього слід мати щоденник, у який записують дату настання того чи іншого сезонного явища в житті рослин або тварин: цвітіння черемхи, перший спів солов'я, листопад у беріз, відліт граків і т. п.

Найбільшу наукову цінність мають ті туристські фенологічні спостереження, які постійно проводяться в одних і тих самих місцях або в маловивчених районах. Цікаві спостереження і для самих туристів. Вони роблять подорож більш змістовною, дають змогу визначити найкращі строки проведення походів, приурочивши їх до найцікавіших фаз природи.

Для орієнтування у фенологічних явищах нижче наводяться строки деяких явищ природи за спостереженнями в середній смузі європейської частини країни:

Інші спостереження

Існують і інші види туристської дослідницької роботи на маршруті.

Гляціологічні спостереження. Полягають у рекогносцирувальному обстеженні льодовиків, їх окомірній зйомці, описі їхньої поверхні, кінця льодовикового язика, морени, льодовикової долини, а за можливості — визначенні характеру коливання льодовика.

Вивчення ґрунтів. Проводиться шляхом закладання ґрунтових розрізів, опису профілів ґрунту, взяття зразків, складання ґрунтових карт.

Етнографічні спостереження. Спостереження за конкретними темами культури, побуту, трудовими навичками населення в районі подорожі.

Топонімічні спостереження. Вивчення географічних найменувань річок, озер, вершин, населених пунктів та інших об'єктів на маршруті; дослідження, що дають цікавий матеріал для судження про ландшафти, корисні копалини, промислових тварин, розселення людини, історичне минуле краю.

Економіко-географічні спостереження. Проводяться над господарськими комплексами, їх просторовим і історичним розвитком, зв'язками, перспективами і т. п.

Усі ці й багато інших спостережень в умовах туристської подорожі мають свої особливості, програми, методи, описані у спеціальній літературі.

ФОТОГРАФУВАННЯ І ВЕДЕННЯ ЩОДЕННИКА

Фотографування в подорожі

Фотозйомка надає туристам неоціненну послугу і дає змогу закарбувати для себе й товаришів цікаві місця та моменти подорожі, об'єкти туристських спостережень і їхні особливості. А такий розділ фотографування, як фотополювання, є до того ж одним із найцікавіших видів спостереження.

Фотоапаратура. Наводимо приблизний перелік предметів для фотозйомки, які можуть знадобитися туристам.

* Береться на розсуд групи.

З фотоапаратів для подорожі бажано вибирати ті, що відзначаються високою надійністю в роботі, мають металевий корпус, затвор із металевих шторок і знімну задню стінку (кришку). Якщо в похід беруть два фотоапарати, то бажано, щоб один був дзеркальним.

Краще користуватися однотипними камерами, для яких однаково годиться змінна оптика. Для складних подорожей не варто брати дорогі, крихкі та важкі апарати — їх успішно замінять малоформатні та напівформатні камери.

Чутливість плівки залежить від умов подорожі, світлосили об'єктивів і від того, які об'єкти намічено знімати на маршруті. Зазвичай для чорно-білої зйомки використовують негативний матеріал чутливістю 65—130 одиниць ГОСТ.

Про всяк випадок корисно мати 2—3 касети з плівкою вищої чутливості (250—350 одиниць ГОСТ). Для зимових зйомок плівка має бути свіжою, бо стара стає крихкою і рветься на морозі —10—15 градусів.

Особливості фотографування. Перед подорожжю треба ретельно перевірити фотоспорядження та продумати упаковку для нього; зарядити плівки в касети, прибрати їх у металеві патрончики та загерметизувати лейкопластиром, до змінних об'єктивів придбати передні та задні кришки, укріпити футляри для камер і запастися непромокальними мішками для них (наприклад, із прогумованого капрону). Обов'язково розробити план, теми та об'єкти зйомок.

Умови фотозйомки в подорожі різні, і від уміння пристосуватися до них багато в чому залежить якість отримуваних кадрів. Наведемо кілька практичних порад.

Камера та приладдя до неї завжди мають бути під рукою в туриста-фотографа і готовими до роботи: затвор зведений, діафрагма, витримка та відстань встановлені відповідно до передбачуваних умов зйомки. Напоготові потрібно мати запасну заряджену касету.

Не слід відкладати на наступний день (годину, хвилини) зйомку того, що можна зняти цієї миті: багато що в подорожі неповторне, а чекати найкращого освітлення, довго вибирати точку зйомки, повторно фотографувати той самий об'єкт у тій самій ситуації на маршруті, як правило, неможливо.

Зимові пейзажі з великою кількістю снігу, якщо вони зняті в похмуру погоду, зазвичай «мляві» та монотонні. Тому в лижній подорожі слід фотографувати при сонці (обов'язково з блендою) або застосовувати в негоду фільтри, що підвищують контраст.

Зйомку на гірському маршруті бажано вести за допомогою ширококутного об'єктива. Час експозиції з підйомом значно зменшується: на висоті 1 км до 3/4 нормальної величини, 2 км до 2/3, 3 км до 1/3, 4 км до 1/4 нормальної величини витримки на рівнині.

Зйомка на водних маршрутах також потребує зменшення витримки проти звичайної. Бажане застосування поляризаційного світлофільтра, необхідна бленда.

Під час зйомки в лісі час експозиції доводиться значно збільшувати, знімати слід у найбільш відкритих місцях: на галявинах, узліссях.

Знімаючи пейзажі, у кадр для пожвавлення та багатоплановості бажано вводити людей — товаришів по групі; під час зйомки окремих об'єктів спостережень — рослин, ґрунтових розрізів, геологічних відслонень — у кадр вводити для масштабу який-небудь добре відомий предмет.

Апарат слід оберігати від несприятливих зовнішніх впливів: у сильні морози ховати під куртку, влітку укривати від прямих сонячних променів, пилу, водяних бризок.

У зимовій подорожі слід пам'ятати, що на морозі металеві та скляні поверхні швидко запотівають і замерзають від дихання, тому апарат треба тримати подалі від обличчя і момент зйомки скоротити до мінімуму.

Одразу ж після зйомки турист-фотограф має внести до своєї записної книжки необхідні для подальшого використання кадрів відомості: номер плівки, порядковий номер кадру, об'єкт і місце зйомки, дату й час зйомки, погоду, показання експонометра, найменування світлофільтра, витримку та діафрагму, примітки. В останній графі відзначають тему кадру, з якою метою він знімається, які люди зображені на знімку тощо.

Ведення похідного щоденника

Щоденник — основний робочий документ, що характеризує виконання завдань, поставлених перед групою. Тому всі записи в ньому мають бути гранично чіткими, лаконічними і водночас вичерпними.

Форма запису в щоденнику залежить від виду спостереження. У будь-якому разі бажано, щоб у щоденнику знайшов відображення хронометраж ходових днів.

Формат і обсяг щоденника можуть бути будь-якими. Як правило, туристи використовують загальний зошит у твердій обкладинці, який зберігається у вологонепроникному чохлі (поліетиленовому пакеті). Запис ведеться простим олівцем. В умовах поганої погоди рекомендується користуватися додатковою записною книжкою, переносячи з неї нотатки на сторінки щоденника.

Записи вносяться регулярно в процесі спостережень, а на вечірньому привалі підлягають додатковій первинній обробці. З цією метою на сторінках корисно залишати широкі поля для доповнень і висновків. Украй важлива регулярність записів. Турист має пам'ятати стару заповідь польових дослідників:

«Не записане — не спостерігалося», і вважати не зазначені в щоденнику протягом дня спостереження такими, що не відбулися.