Туристичні намети

Найпоширенішим видом похідно-табірного спорядження є намет. Він повинен мати мінімальні габарити, масу й вартість, легко встановлюватися, забезпечувати комфортні умови, бути простим у виготовленні.

За призначенням їх поділяють на типи: мисливський, похідний, сімейний і для кемпінгу.

Намет першого типу місткістю 1—2 особи розрахований на короткочасні походи. Він малий за розмірами, має мінімальну масу (у розрахунку на одну особу) і забезпечує надійний захист від дощу.

Похідний намет призначений для спортивних подорожей, що проходять, як правило, у досить складних умовах. Він повинен надійно захищати від дощу, вітру, холоду, легко встановлюватися у складних метеорологічних умовах, забезпечувати достатньо добрі умови проживання у тривалому поході, мати мінімальні габарити й масу.

Сімейний намет розрахований на досить вільне розміщення 2—4 осіб, має додаткові елементи в конструкції, що роблять його комфортнішим: багажник, Л-подібні стійки тощо. Туристи використовують цей намет у нескладних походах; при цьому деяке збільшення маси спорядження не відіграє суттєвої ролі.

Намет для кемпінгу найзручніший, найкомфортніший, але має складну конструкцію, велику масу, складний у встановленні. Його застосовують у моторизованих видах туризму, під час проведення зльотів і змагань.

Конструкція намету й застосовувані для його виготовлення матеріали значною мірою залежать від сезону (літній і зимовий) та району подорожі (лісова зона, відкриті простори, степ, тундра й гірська місцевість). Для лісової зони підходять будь-які намети. Для подорожей степом і тундрою доцільно вибрати намети, які можуть протистояти сильним вітрам, захищати від сонця й холоду. У цьому випадку розміри наметів не лімітуються.

Найскладніші й найсуперечливіші вимоги до наметів для гірських подорожей. Вони повинні надійно захищати від дощу й снігу за неможливості забезпечити добру розтяжку (косогір, нерівний майданчик), протистояти сильним вітрам, захищати від холоду, встановлюватися у складних метеорологічних умовах, забезпечувати можливість приготування їжі в негоду, не виходячи з намету.

Багато якостей наметів: вітростійкість, питома витрата матеріалу, зручність встановлення залежать від їхньої форми: призматичної, пірамідальної, напівсферичної, циліндричної. У табл. 1 наведено основні характеристики наметів різної форми. Призматичні односхилі намети прості й зручні в розкрої, легко розтягуються між деревами, але не дуже добре протистоять вітрам, тому більше підходять для походів лісистою місцевістю (рис. 1, а).

Призматичні двосхилі намети — “Памірка”, “Полудатка”, “Москвичка” мають простий і раціональний розкрій, добру придатність для проживання, досить прості у встановленні й універсальні в застосуванні (рис. 1,б).

Пірамідальні, а особливо циліндричні й напівсферичні намети мають добру вітростійкість, прості у встановленні, тому знаходять застосування в полярних експедиціях, де ці якості дуже важливі. Однак туристи застосовують їх у походах рідко. Це пояснюється тим, що такі намети для масового туризму не виготовляють, а розкрій їх складний.

З цієї групи для базових таборів і зимових складних подорожей доцільно застосовувати шатрові чотирисхилі (рис. 2), а також різні модифікації трисхилих наметів (рис.3).

Шатрові намети мають добру придатність для проживання, для їх встановлення потрібна, як правило, всього одна стійка. Однак у зв’язку з невеликою висотою входу в них важко забезпечити добру вентиляцію в спекотну пору року. Суттєвим недоліком є також те, що тент для цих наметів досить складний у виготовленні: його шиють за формою намету. І останнє — стійка, яку встановлюють у центрі, значно погіршує придатність табірного житла для проживання.

Рис. 2. Схема шатровой четырехскатной палатки	Рис. 3. Схема трехскатной палатки: а — общий вид; б — вид сбоку: 1 — тент

Трисхилі намети встановлюються також за допомогою однієї стійки, але можуть мати досить велику площу входу; як і для двосхилих, як тент для них можна застосовувати прямокутний шматок тканини або плівки відповідних розмірів. Але у трисхилих наметів гірша придатність для проживання, ніж у двосхилих і шатрових рівної висоти.

Таблиця 1

Найуніверсальніші п’ятисхилі намети, у яких вдало поєднуються основні якості: за досить доброї придатності для проживання вони можуть мати й вільний вхід; у поєднанні з її “глухим” (до землі) тентом виходить надійне туристське житло, яке добре протистоїть вітрам, у холодну погоду досить тепле, а в спекотну — добре вентильоване. Перед входом між наметом і тентом виходить зручний тамбур, де можна зняти мокрий одяг або в негоду влаштувати кухню (рис.4).

Рис. 4. Схема п’ятисхилого намету: а — вид збоку: 1 — вентиляційний рукав; 2 — тент; б — вид зверху	Рис. 5. Схема встановлення "глухого" тенту для двосхилого намету: а — вид збоку; б — вид зверху: 1 — тент; 2 — намет

Таблиця 2

Найменування (артикул)	Місткість, осіб	Ширина, м	Довжина, м	Висота, м	Маса. кг	Примітка
Намети вітчизняного виробництва
“Малютка”	1	1,0	2,0	0,8	3
5933 Р	1	1,0	1,75	0,9	2,7
“Памірка” (В. 0—3)	2	1,4	2,15	1,3	5
“Памірка” (альпіністська)		1,4	2,1	1,3
5985Р	2	1,45	2,0	1,5	6
П2Б	2	1,42	1,75	1,5	5
“Піонер” 5937Р	2	1,2	1,7	0,9	2,9
Те саме 5934 Р	2	1,45	1,75	1,5	5
“Істра”	2	1,6	3,6	1,7	5	Має тент
“Літо-2”	2	1,4	2,4	1,7	4,5	Багажник у вигляді абсиди
“Турист”	3 3 4	1,6	2,0	1,3	6
"Літо-3”	3	1,6	2,6	1,8	5,0	Те саме
ПТ-4	4	1,8	2,0	1,8		“
5946Р	4	2,0	1,8	1,3	4,9
“Літо”	4	2,0	2,8	1,8	6	“
Альпіністський для висотних сходжень		2,2	1,9	1,4

Рис. 6. Схема доопрацювання двосхилого намету: а — вид збоку: 1 — тамбур; г — багажник; б — вид зверху: 1 — тамбур; 2 — багажник

З наметів, що випускаються промисловістю (табл. 2), найвдалішим є альпіністський «Памірка», який має непромокальні дах і підлогу з прогумованої тканини, а також відносно невелику масу. Він підходить для будь-яких подорожей (крім зимових), особливо гірських. Для подорожей у лісовій зоні в теплу пору року рекомендуються намети «Літо-2», «Літо-3», «ПТ-4» та артикул 5985Р, які мають пропорційні, зручні в експлуатації розміри (бажано доукомплектувати їх поліетиленовим тентом).

Зазначені намети можна пристосувати для подорожей відкритими просторами. У цьому випадку слід зробити «глухий» до землі тент (рис. 5) з тонкої тканини, який надійно захистить від дощу, вітру та сонця. Крім того, під ним легко розмістити похідну кухню. Можна обмежитися доопрацюванням намету, збільшивши козирки, приробивши ззаду прямокутний багажник і пришивши тамбур (полотнища біля входу) (рис. 6). Тамбур захистить кухню від дощу та вітру і дозволить готувати їжу, не виходячи з намету.

ВИГОТОВЛЕННЯ НАМЕТІВ СИЛАМИ ТУРИСТІВ

Для самостійного виготовлення наметів рекомендується застосовувати такі матеріали щільністю (у г/м²): полотно наметове — 260, плащова тканина — 200, перкаль — 60—100, капрон — 40—50, прогумований дубльований перкаль (тканина 500) — 250, медична клейонка — 200, «болонья» — 60—70. Для тентів використовують поліетиленову плівку — 50—100 г/м².

Якщо намети виготовляють з одного виду тканини, то доцільно застосовувати або плащову тканину (вона найміцніша з наведених вище матеріалів і до того ж часто продається з водовідштовхувальним просоченням), або щільний перкаль, який хоч і поступається їй у міцності, але натомість удвічі легший.

Наведені вище дані (див. табл. 1) показують, що величина питомої витрати тканин для кожного виду наметів усіх типорозмірів приблизно однакова. Це означає, що витрата тканини при дотриманні розмірів пропорційна площі підлоги. Знаючи площу підлоги та взявши коефіцієнт за таблицею, підраховують потрібну кількість тканини. Цей коефіцієнт для наметів з іншими розмірами (двосхилих та односхилих) можна брати рівним 4,5, а для трисхилих — 4,0. З урахуванням втрати при розкрої — відповідно 5,0 і 4,5.

З таблиці видно, що трисхилі намети найекономічніші щодо витрати тканини, а отже й найлегші. На чотиримісний намет потрібно в середньому на 2 м² (а з урахуванням тенту на 5 м²) менше тканини, ніж на двосхилий, а маса першого відповідно на 10—20% менша за масу другого.

Недолік трисхилих наметів — менша зона комфорту, однак її можна збільшити, майже не погіршуючи вагових характеристик, збільшивши висоту на 10—20 см.

Для туристів, які мають намір виготовити спорядження власними силами, важлива така характеристика, як маса намету, що припадає на одну людину. Маса намету, величина витрати тканини, а отже й вартість залежать від його місткості та конструкції. Слід також вирішити, чи потрібен намет з тентом, чи без нього. У першому випадку маса спорядження буде дещо більшою, зате воно надійніше захищатиме від дощу, холоду, сонця. Крім того, у спекотну погоду тентом можна користуватися й без намету. У другому випадку намети легші та дешевші. Тому в таблиці наведено дані щодо витрати тканини як для намету з тентом, так і без нього.

Рис. 7. Схема доопрацювання односхилого намету: 1 — вхідне полотнище; 2 — марлевий полог

Для подорожей лісовою зоною рекомендується пошити односхилий намет. Він простий у виготовленні та має порівняно з дво- і трисхилим найбільші зону комфорту та площу входу. У разі потреби, відтягнувши під кутом передню стінку, можна перетворити його на двосхилий і розмістити в ньому ще двох-трьох осіб. За цього варіанту для захисту від вітру між краями передньої та бічної стінок вшивають клини (рис. 7). Влаштування тенту простої прямокутної форми значно збільшить його можливості: у негоду під ним зручно займатися ремонтом, розвести невелике багаття.

Для гірських подорожей підходить трисхилий або п'ятисхилий намет шириною близько 1,5 м з деяким доопрацюванням вхідної частини. Оскільки в горах сплять зазвичай головою до входу, то намет можна звузити до задньої стінки до 1,2 м. Це зменшить парусність і масу намету та дозволить краще розмістити його на маленькому майданчику. На вхід пришивають два полотнища з непромокальної тканини, які натягують на передню відтяжку або прикріплюють до неї, утворюючи простір, у якому з боків можна розмістити речі, а посередині поставити примус. У горах вище межі лісу нерідкі сильні вітри; у цих умовах наявність тенту ускладнює встановлення намету, тому дах у такого намету краще робити з непромокального матеріалу, а щоб у наметі не було душно, у самому верху вшивають кільце від лижної палки і роблять рукав, у який для жорсткості вшивають звитий у спіраль дріт. Порівняно зі звичайно застосовуваними «Памірками» такий намет має меншу масу, простіший у встановленні і для нього потрібна лише одна стійка.

Для походів тундрою, степом найкраще підходить трисхилий або п'ятисхилий намет з тентом, що глухо закривається на передній відтяжці й опускається до землі, з дещо зміщеною від входу стійкою. При цьому збільшується зона комфорту, зменшується витрата матеріалу на тент. Можна застосовувати й звичайний двосхилий намет з глухим тентом. У цьому випадку з одного боку роблять вхідний тамбур, з іншого — кухню.

Для районів, у яких улітку є гнус, для захисту від комах і отримання достатньої вентиляції на вхід нашивають полог з марлі або частого тюлю. Його роблять у вигляді вільно звисаючої завіски, підшитої до боків і даху намету. Нижня частина полога повинна мати напуск, що дозволяє підтягувати полог до даху. Необхідно знати, що полог погіршує обмін повітря. Це особливо помітно в спекотну безвітряну погоду. Очевидно, що в цих випадках намет повинен мати велику площу входу.

Рис. 8. Схема встановлення тенту в лісі: а — з центральною відтяжкою; б — з бічними відтяжками

Досвідчені туристи в лісовій зоні можуть замість намету використовувати тент. Як останній застосовують шматок щільної, прогумованої тканини, поліетиленової плівки. Тент надійно вкриває від дощу, легкий, займає мало місця, простий у встановленні (рис. 8). У негоду під ним зручно готувати похідний обід, ремонтувати спорядження, відпочивати біля багаття. Якщо передбачається, що під час подорожі можливі ночівлі на відкритих місцях, то тент для захисту від вітру підгинають по краях або пришивають до нього додаткові полотнища (рис. 9). Тенти з поліетиленової плівки, прошиті або спаяні за допомогою паяльника, не витримують сильних вітрів і обриваються в місцях закріплення. Найкращим, з точки зору міцності, є спосіб кріплення відтяжок, за якого в місцях кріплення на деякій відстані від краю в плівку вкладають невеликі предмети — шматки пінопласту, камінці й обв'язують мотузкою, призначеною для відтяжок.

Рис. 9. Схема установки тента на открытом месте

Останні розташовують через 0,5—1 м. Оскільки максимальні зусилля виникають при «хлопках» полотнища, бажано зменшити їх, прикріплюючи полотнища додатковими мотузками.

У літню пору для захисту від комарів, кліщів, отруйних тварин тент застосовують разом з марлевим пологом. Полог шиють з урахуванням того, щоб ширина на одну людину була не менше 0,5, а висота бічних стінок — 1,2 м. Для забезпечення необхідного зазору між стінками полога та сплячими людьми його ширину збільшують на 30—40 см. Найчастіше полог має прямокутну форму (рис. 10, а) або форму двосхилого намету (рис. 10, б). Останній зручніший у лісі. Якщо полог шиють з підлогою з тонкої міцної тканини, наприклад, сатину, висоту його зменшують до 80 см. Якщо під пологом передбачається працювати сидячи, висоту його над головою збільшують до 1,2 м. Ширина чарунок не більше 1,5 мм для захисту від комарів і 0,8 мм — від мошок. У районах із сухим кліматом або при усталеній погоді полог застосовують без тенту.

Рис.10. Схема установки полога: а — прямоугольной формы: 1 — марля или чистая сетка; 2 — тонкий плотный материал; 3 — варианты установки колышков; 2 — формы двухскатной палатки: 1 — марля; 2 — тонкий материал

Під час подорожей сильно заболоченим лісом або в період весняних розливів, коли важко знайти сухе місце для встановлення намету, влаштовують гамак (рис. 11). Для нього беруть полотнище з тонкого брезенту шириною 60—70 см і довжиною 2 м. Як тент можна використати відповідний за розміром шматок поліетилену. Усе це разом займає мало місця й важить 0,5—0,7 кг. При цьому відпадає потреба в надувному матраці або килимку.

Найскладніші умови експлуатації наметів — у зимових подорожах. Постійні від'ємні температури, сильні вітри, короткий світловий день породжують особливий, властивий лише зимовим походам вид утоми — холодову втому. Якщо після закінчення напруженого дня туристи не мають можливості повноцінно відпочити, розслабитися, то втома швидко накопичуватиметься, що може призвести до психологічного зриву. Тому туристське житло має надійно захищати від примх погоди, забезпечувати певну комфортність відпочинку. Намет для зимових подорожей має бути просторим і мати більшу зону комфорту, ніж намет, розрахований на теплу пору року.

Рис.11. Схема установки гамака с тентом

Зимові намети можуть бути одинарними та подвійними. У лісовій зоні доцільніше використовувати одинарні — вони мають меншу масу, швидше встановлюються, легше просушуються. Тепловий баланс у них підтримують за допомогою грубки. Одинарні намети роблять із тонких щільних тканин — перкалю, полотна. Для даху та нижньої частини стінок використовують непромокальний матеріал — прогумовану тканину, капрон. При цьому відпадає потреба у щоденному просушуванні намету — конденсат зсередини та сніг ззовні легко видаляють віником. У морозну сніжну погоду, коли сніг намерзне, намет рекомендується прогріти так, щоб сніг відтанув, а потім його змести. У наметах із щільного матеріалу необхідно передбачити спеціальні рукави для вентиляції.

У лісовій зоні за відсутності грубки доцільніше застосовувати подвійні намети. Вони краще зберігають тепло, ніж одинарні. Тому під час ночівель у таких наметах відпадає потреба в нічних чергуваннях для підтримання тепла.

Для подорожей відкритими безлісими просторами найкраще підходить подвійний шатровий намет, що досить добре зберігає тепло і має невелику парусність. Зовнішній намет роблять із непродувної та невологовбирної тканини, внутрішній — із тонкого матеріалу — перкалю, сатину. Внутрішній намет приєднують до зовнішнього за допомогою карабінів. Відстань між стінками має бути 5—10 см. Для вентиляції використовують спеціальний рукав, який пришивають до зовнішнього намету в центрі на вершині шатра або трохи нижче. У першому випадку рукав виводять назовні, а щоб він не зминався, у нього вставляють дротяну спіраль. У його основу вшивають кільце, а в центральний отвір вставляють штичок лижної палиці. У внутрішньому наметі на вершині шатра також вшивають кільце, яке під час установлення прикріплюють у трьох місцях до кільця зовнішнього намету. Для регулювання вентиляції до останнього додатково пришивають рукав із тонкої тканини. У разі, якщо рукав розташовують на схилі шатра, конструкція намету спрощується, проте під час снігопаду через нього в намет потрапляє сніг.

Для групи із шести осіб рекомендуються такі розміри шатрового намету: довжина і ширина 2,5, висота 1,8, висота бортів 0,4—0,5 м. Для групи з 8 осіб розміри відповідно 2,8; 2 і 0,6 м. Для зручності розміщення центральний кіл зміщують до входу.

Вхід у намет має зручно і швидко відкриватися та закриватися, що дуже важливо в завірюху та сильний мороз, і надійно захищати житло від продування. Звичайне оформлення входу намету у вигляді двох стулок із застібками «блискавка», клевантами, довгими петлями небажане, оскільки можна обморозити руки, намагаючись відкрити заїдаючу «блискавку» або застібаючи численні зледенілі петлі. Для зимових наметів вхід роблять у вигляді рукава діаметром 0,7—1,0 м або вільно звисаючої завіски, край якої підгортають усередину і притискають важким предметом.

Для виведення труби грубки з намету в нього вшивають металеву вставку із зубчастим отвором за діаметром труби (рис. 12, а). Контакт у такої вставки з трубою точковий, тепловіддача невелика і нагрівання її незначне. Вставку до намету пришивають тонким дротом або приклепують на заклепках. Легшою та зручнішою є вставка зі склотканини (рис. 12, б). Щоб тканина не осипалася, краї її підгинають. У центральний отвір для зміцнення вставляють алюмінієве кільце, яке пришивають тонким дротом.

Рис.12. Схема вставки: а — металевої; б — зі склотканини

У зимових походах у лісовій зоні, якщо немає можливості пошити спеціальний намет, рекомендується застосовувати звичайні ПТ-4, «Літо», об'єднані тамбуром (рис. 13). У тамбурі доцільно встановити грубку. Для покращення теплообміну та зменшення маси намету їхні вхідні стулки бажано випорювати.

Рис.13. Схема об'єднання двомісних наметів тамбуром: 1 — тамбур; 2 — намети; 3 — шов; 4 — рукав

Для зручності транспортування тамбур пришивають до одного намету, а до іншого пристібають.

ДЕТАЛІ ДЛЯ ОБЛАШТУВАННЯ НАМЕТІВ

Рис. 14. Схема установки оттяжек: 1 — оттяжки; 2 — колышки; 3 — высота стенки; 4—длины оттяжек

Відтяжки для встановлення наметів, що випускаються промисловістю, виготовляють із білизняних і пенькових мотузок. Вони відносно важкі при намоканні, витягуються, погано просихають, а непросушені приходять у непридатність. Їх краще замінити капроновим шнуром, який не має цих недоліків.

Довжину відтяжок обирають так, щоб кут між поверхнею ґрунту та відтяжкою був не більший за 45°, інакше кілочки погано триматимуться в ґрунті (рис. 14). Якщо цей кут зменшити до 30°, то для висмикування кілочків потрібно буде застосувати вдвічі більше зусилля, ніж при куті 45°.

Зазвичай підлогу й дах розтягують окремо, але, якщо передбачити регулятори довжини, можливий варіант одночасного розтягування даху й підлоги (рис. 15), що дозволить швидко поставити намет у будь-яких умовах. Особливо він зручний для наметів з однією стійкою (шатрових, трискатних).

Рис.15. Схема одновременной растяжки крыши и пола палатки	Рис.16. Схема применения дополнительных оттяжек: 1 — дополнительные оттяжки

На відкритих просторах за сильних вітрів доводиться застосовувати для кріплення намету додаткові відтяжки. Щоб вітер не тріпав полотнище і не вдавлював його всередину намету, доцільно пришити петлю до центру полотнища і до неї за допомогою карабіна прикріпити додаткові відтяжки (рис. 16). Крім того, за слабкого ґрунту рекомендується застосування додаткових відтяжок, що кріпляться безпосередньо до верхніх кінців стійок. Для зменшення динамічних навантажень, що виникають при поривах вітру, особливо в місцях кріплення відтяжок, доцільне використання гумових амортизаторів. Для їх виготовлення застосовують шнури, трубки та інші вироби з еластичної гуми перерізом 25—50 мм² і довжиною 100—150 мм. Застосування амортизаторів дозволяє уникнути неприємної процедури перетягування намету під дощем, оскільки вони компенсують слабину, що виникає внаслідок намокання та подовження відтяжок.

Необхідним елементом для встановлення намету є стійки, за винятком випадку, коли намети розтягують на деревах. Стійки виготовляють з алюмінієвих трубок діаметром від 12 до 20 мм (залежно від розміру намету) з товщиною стінок 0,8—1,5 мм. Максимальні зусилля в стійці виникають у її центральній частині. Тому при самостійному виготовленні для зниження її маси за тієї самої міцності стежать за тим, щоб роз'єм, у якому виникають максимальні напруження, не припадав на центральну частину. Стійки виконують із трубок різного діаметра (рис. 17).

Рис. 17. Схема действия сил на колышек палатки: а — при а > 90°; б — при а - 90°

У зимових подорожах як стійки і замість кілочків використовують лижні палиці або лижі.

Наметові кілочки, на які надягають відтяжки, зазнають значних зусиль. У загальному випадку на кілочок діють сили висмикування Рв та перекидання Ро. Величина та співвідношення цих сил залежать від кута, під яким відтяжка підходить до кілочка. Оскільки опір силі перекидання набагато більший за силу висмикування, то доцільно кілочок забивати таким чином, щоб кут між ним і відтяжкою був близьким до 90°, тоді на кілочок практично діє лише сила перекидання.

Рис.18. Формы колышков для палатки

Сила перекидання приблизно пропорційна площі поперечного перерізу та квадрату довжини кілочка. Тому для кілочків, розрахованих для застосування на слабких, наприклад, піщаних ґрунтах, доцільно збільшити їхню довжину. Туристи широко застосовують кутові та циліндричні кілочки-шпильки (рис. 18).

Кутові кілочки мають більшу площу в проекції, перпендикулярній перекидній силі, і краще тримають на пухких ґрунтах, ніж циліндричні рівної маси та довжини. Однак кілочки-шпильки дуже зручні для самостійного виготовлення та застосування. Вони легко вводяться в ґрунт без застосування додаткового інструмента. Шпильки виготовляють зі сталевого дроту діаметром 3—4 або алюмінієвого — 5—6 мм.