Спорядження для туристичної кухні

Вибір спорядження для кухні залежить передусім від району подорожі та можливості використання місцевого палива (дров). Визначальним фактором є також пора року. Взимку навіть у тайговій зоні доцільно поєднати приготування їжі з обігрівом намета та просушуванням одягу.

Крім того, на вибір спорядження для туристичної кухні певною мірою впливає категорія складності подорожі. Так, у нескладний похід з хорошим під’їздом можна взяти звичайний побутовий посуд (відра, сковорідки), а також зручне, але важке спорядження (наприклад, бензоплитку).

КОВТРОВЕ ОБЛАДНАННЯ

Обладнання вогнища залежить від того, на "високому" чи "низькому" вогні передбачається готувати їжу. У першому випадку потрібне мінімальне обладнання — рогатки, перекладина, гачки, причому рогатки та перекладини у віддалених районах можна заготовляти на місці. Проте рубати живі дерева, кущі або гілки з них не бажано, а крім того на пошуки відповідної рогатки витрачається немало часу, тому доцільно замінити їх сталевим тросиком діаметром 2—4 мм або тонким ланцюжком, маса якого залежно від довжини та діаметра не перевищує 0,5—0,7 кг. Масу можна зменшити, застосувавши тросик завдовжки 4—5 м, а кінці наростивши мотузкою. В інших випадках для "високого" вогнища використовують стійки з металевими рогатками.

Рис. 19. Формы рогулек	Рис. 20. Формы крючков

Найпростіші рогальки виготовляють із довгого цвяха або шматка сталевого дроту діаметром 3—4 мм (рис. 19); зі сталевої згинної смуги шириною 12—15, товщиною 1,5—2,5 мм з отвором та цвяха. Зручний рогалик виходить із штопора, зробленого цілком зі сталевого прутка.

Гачки для підвішування відер (мал. 20) виготовляють зі сталевого дроту товщиною 2–4 мм (залежно від об’єму відер).

Наразі у продажу з’явився доволі зручний набір для розпалювання вогню, але в ньому мало гачків для підвішування відер, тому варто додатково виготовити 2—4 гачки.

Зручніше готувати їжу на «низькому» вогнищі з використанням таганка: відра стоять стійко і їх не потрібно підтримувати при перемішуванні густої їжі, як на «високому» вогнищі; біля вогнища не так спекотно, полум’я менше здувається вітром; на вогонь можна ставити будь-який посуд із плоским дном, в тому числі й без ручок (сковорідки). Крім того, для «низького» вогнища потрібно значно менше дров.

Рис.21. Схема конструкцій таганків: а — розбірний з трубок; б — розбірний з кутників; в — складаний

Існує багато різних конструкцій похідних триногів (рис. 21). Як матеріал для них використовують сталь. Розбірні триноги без додаткових з'єднань погано тримаються на слабкому (наприклад, болотистому) ґрунті; крім того, їхні стійки важко забивати на кам’янистій поверхні (галечнику). У таких випадках зручніші складані триноги.

ПОДРОБНИЦІ ПРО ПОХИДНІ ПЕЧКИ

У районах, де можливості заготівлі дров обмежені (лісостепова зона, місця масового відпочинку), широко застосовують похідні печі – підвісні та напільні.

Підвісну пічку застосовують у невеликих наметах, де для неї немає місця на підлозі. Її підвішують на висоті 0,5 м над спальними мішками під коньком даху в двоскатних наметах або біля центральної стійки – у шатрових. Конструкція підвісних пічок має повністю виключати можливість випадання вугілля під час топки чи завантаження. Одна з найуспішніших моделей підвісної пічки, яка може використовуватися й як напільна, наведена на рис. 22. У цій конструкції отвір, що слугує в якості піддувала, розташовано приблизно на одній трети висоти печки від дна. Дверцята для завантаження палива та отвір для відра розташовані зверху. У тих випадках, коли пічку використовують для обігріву, відро для приготування їжі виймають, пічку заповнюють дровами і закривають кришкою (кришку можна використовувати й як сковорідку). Для регулювання тяги використовують поворотну заслінку. Пічка економічна та безпечна. Її можна топити без стороннього нагляду, наприклад, під час сну.

Рис. 22. Схема напольной печки: 1 — дверца; 2 — крышка; 3 — труба; 4 — ножки; 5 — скобки; б — тросик; 7 — фанера; 8 — бачок

Намет обігрівається за рахунок перенесення тепла потоком нагрітого повітря (конвекцією). Чим нижча пічка, тим більший об’єм повітря бере участь у теплообміні і, відповідно, тепліше в наме́ті. При встановленні пічки на підлогу до неї прикріплюють дротові ніжки зі сталевого дроту діаметром 3—5 мм (залежно від розмірів пічки).

Істотними недоліками описаної печі є те, що в ній одночасно можна приготувати лише одну страву, і процес приготування їжі, особливо якщо доводиться розтоплювати сніг, суттєво затягується.

Існує чимало конструкцій пічок, які дозволяють одночасно готувати два страви, а деякі з них передбачають додаткову можливість розтоплювати сніг або підігрівати їжу. Усі вони – напольного типу. Варіант такої пічки наведено на рис. 23. Ця конструкція має більшу універсальність.

Всі види туристичних пальників доцільно виготовляти з нержавіючої сталі товщиною 0,2—0,4 мм або зі звичайної листової сталі товщиною 0,4—0,5 мм. За потреби конструкцію пальника можна укріпити ребрами жорсткості.

Рис.23. Схема универсальной печки

Для всіх видів туристичних пальників використовують димоходи, що згортаються із тонкого (0,15—0,25 мм) листа пружної сталі шириною 4,5—5,0 діаметра коліна. Довжина її може сягати до 2 м, при цьому не менше ніж на 0,5 м вона має виходити з намета. Під час транспортування трубу легко згортають у тонкий рулон, який вільно поміщається всередині пальника.

ОПАЛЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ

У зв’язку з освоєнням безлісних районів та подальшим збільшенням обмежень на розведення вогнищ у місцях масового туризму виникає необхідність застосування різних нагрівальних приладів, що працюють на штучному паливі. Найбільш поширені з них — туристичні пальники.

Для невеликої групи рекомендується застосовувати туристичний пальник “ПТ”, який має малі габарити (120Х120х80 мм) та масу (0,8 кг). Пальник безпечний і зручний у роботі. Час горіння після однієї заправки (120 мл) — 40—60 хвилин. Час закипання 2 л води — 16 хвилин. У цьому палильнику подача палива в пальниковий вузол здійснюється завдяки самонагріванню та збільшенню внаслідок цього тиску у бачку. При встановленні широкого посуду пальник перегрівається. Для запобігання перегріву широкий посуд встановлюють за допомогою таганка на висоті не менше 50 мм і тримають напоготові мокру ганчірку або кружку води, щоб вчасно охолодити бачок.

У переважній більшості випадків доцільніше застосовувати туристичний пальник “Жук”, який хоч і дещо важчий (маса близько 1 кг), але зручніший у роботі. Місткість бачка “Жука” в 4 рази більша порівняно з “ПТ”, і його достатньо заправляти один раз на день. Подача палива здійснюється за рахунок підкачки, що робить його менш чутливим до саморозігріву та безпечнішим. Для перенесення “Жука” застосовують герметичний футляр. Застосування захисних екранів і спеціальних таганків може збільшити ефективність пальників (рис. 24).

Окрім описаних примусів, туристи використовують газові плитки та паяльні лампи.

Газова плитка має розміри 440x330x120 мм і вагу близько 4 кг. Її доцільно використовувати у нескладних подорожах, базових наметових таборах та моторизованих видах туризму.

Рис.25. Схема нагревательного прибора: 1 — подставка; 2 — сухое горючее; 3 — емкость с пищей	Рис.24. Схема устройства защитного экрана: а — общий вид; б — вид защитного экрана (кострюли) сверху

Масу плитки можна зменшити майже на 2 кг, замінивши сталеві деталі кожуха алюмінієвими. Плитка зручна у використанні: має дві конфорки, що дозволяє одночасно готувати дві страви. Час закипання 2 л води — 10 хвилин, час горіння після однієї заправки — 2—3 години.

Для складних походів краще брати дві «Бджоли», ніж одну плитку, оскільки наявність двох нагрівальних приладів є більш надійною у похідних умовах: вони менше важать і зручніші в транспортуванні.

Паяльну лампу рекомендується застосовувати разом із таганком або печкою. Така комбінація дозволяє використовувати низькоякісне місцеве паливо (плавці, сирі дрова) і значно скоротити витрати бензину.

Для зберігання та перенесення бензину використовують різні поліетиленові фляги й каністри. Дуже зручні м’які ємності, які виготовляються туристами з маслобензостійкої гуми.

Під час коротких подорожей, на туристичних з’їздах та змаганнях доцільне застосування портативних газових плиток. Для приготування й розігрівання їжі під час нетривалих прогулянок використовують портативні плитки та нагрівальні прилади, що працюють на сухому спирті (рис. 25). Вони компактні, легкі, прості у використанні. Як паливо можна використовувати парафін або стеарин, обгорілі свічки.

ПОСУД

Для приготування їжі у туристичному поході використовують відра, казани, каструлі.

Відра виготовляють плоскою та овальною форми. До комплекту входять від 3 до 5 відер, які складаються одне в одного. Овальні відра на 6,7,8 л мають розміри (в мм): висота — 220; довжина — відповідно 280, 290, 300; ширина — 130, 140, 150. Відра не повинні бути надто вузькими та високими, інакше виникнуть труднощі при перемішуванні густої їжі, витрачатиметься багато палива.

Для таганців і печей зручна форма відра у вигляді зрізаної піраміди (рис. 26). Такі відра можуть бути однакового розміру; при цьому вони легко вкладаються одне в одного. При готуванні на печі в нижній частині між ними утворюється зазор, достатній для проникнення полум’я, а у верхній частині вони щільно прилягають одна до одної та стінкам печі.

Найкращий матеріал для відер — нержавіюча сталь товщиною 0,3—0,5 мм. Відра з алюмінієвих сплавів повинні мати товщину стінок 0,8—1,2 мм. Для зменшення витрати палива та прискорення процесу варіння відра закривають кришками. Застосування кришок під час готування на відкритому вогні не виправдане, оскільки знімати й надягати кришки важко через жар багаття. Конструкцію кріплення дужок до відер доцільно виконати таким чином, щоб в одну зі сторін дужка не опускалася. (рис. 27). Це дозволить знімати відро з таганка чи печки без застосування гачків і рукавиць.

Наше виробництво випускає зручний, хоча й доволі важкий комплект із двох овальних казанків об’ємом 7,5 і 5,5 л. Кришки до них можна використовувати як сковорідки. Казанки зі сферичним дном для походів не придатні, оскільки їх неможливо встановити на рівній поверхні, і вони легко перевертаються.

Для приготування їжі на пальнику підходить низький посуд із широким дном, що дозволяє повноцінно використовувати тепло полум’я пальника. Це можуть бути звичайні казани.

Для особистого посуду використовують металеві миски та кружки. Поліетиленовий посуд не підходить: він легко плавиться біля вогню, погано відмивається від жирної їжі. Більш практичний пластиковий посуд із ударостійкого полістиролу.

Зображення 26. Схема відра пірамідальної форми

Рис. 27. Схема кріплення дужок до відра: а – з вушком із «язичком»; б – дужка з відігнутим кінцем

Часто туристам доводиться харчуватися стоячи, тому для рідкої та гарячої їжі рекомендується брати посуд з ручкою – низькі кружки й ковші місткістю 0,7–1 л. Кружки для чаю на 0,35–0,5 л мають бути емальованими – алюмінієві обпалюють губи.