На безлюдних землях

До цього походу ходила тільки в один, теж з OutdoorUkraine, найвищі вершини. У порівнянні з ним цей похід виявився «дикішим» (таки не дарма це пишеться в назві). Сам трекінг був місцями простішим, місцями складнішим, але загалом приблизно такою ж складністю. Єдине що – тут було більше прогулянок камінням, як невеликим, так і величезним.

На жаль, з погодою нам пощастило менше, ніж минулого разу, один день ми потрапили до зливи, а потім було холодно та сильний туман. Через ту саму туман не змогли розглянути красу з вершин, зате відчували себе героями мультика «Їжачок у тумані», особливо коли хтось йшов уперед метрів на 30 і його вже не видно.

Однією з найважливіших порад для цього походу вважаю цей: «Візьміть гарне взуття!». Звичайно, мої кросівки витримали цей похід, але вся роса і калюжі миттєво проникали через сіточку, а після зісковзування в гірські струмки і я весь день ходила з мокрими ногами. А ще по каменях було ходити не надто зручно, особливо після дощу, коли вони були слизькими.

Ще одна порада – не беріть широкий рюкзак (де кишені збоку), оскільки похід дикий та рослинність часто закриває доріжки. Так от, зачепитися за гілки частинами рюкзака було раз плюнути. Також не варто щось чіпляти на рюкзак з тих самих причин.

Також відрізняла цей похід невелика кількість людей. Після популярного Чорногорського хребта для мене це був майже шок. Іноді ми за цілий день не зустрічали людей. Ще це каміння та маленькі доріжки, на які вже дісталися гілки дерев – почуваєшся героєм якогось пригодницького фільму на безлюдних землях. До речі, яким було здивуванням для нас зустріти після такої тиші на вершині гори собаку! Ми прийшли, а вона лежить там, як нічого не було. Що робити – довелося годувати ковбасою)

Начебто все, що хотілося сказати про цей похід. Успіхів вам!