Західна Лікія без наметів

Збір групи на автовокзалі Фетхіє (Туреччина) близько полудня. Найближчий аеропорт - Даламан (1 година, $3 автобусом Havaş). Крім того, можна летіти в Анталію, але переїзд буде довшим (4 години на автобусі). Якщо вам зручніше прилетіти ввечері, то має сенс зробити це напередодні та переночувати у Фетхіє. Це курортне місто і тут є чим зайнятися та що подивитися.

Переїжджаємо з Фетхіє до Овачика і селимося в готелі. Швидко залишаємо речі у номерах та виходимо на першу прогулянку. Наша мета - грецьке місто-примара Каякей (він же Лівіссі). Йдемо до нього лісовою стежкою або під'їжджаємо на маршрутці. Бродимо серед покинутих будинків і храмів, а потім долаємо невеликий перевал і починаємо спуск до курорту Олюденіз. Виходимо прямо до знаменитої блакитної лагуни, огинаємо її, відпочиваємо на пляжі. Увечері на маршрутці повертаємось до нашого готелю в Овачику.

На цілий день вирушаємо на гору Баба-Даг (1969 м). Ночувати повернемося сюди, тому зайві речі залишаємо в готелі.

Є кілька варіантів походу на Бабадаг. Ми можемо піднятися на гору пішки, а спуститися автобусом. Можна піднятися на канатці, а спуститися пішки. Можна полетіти з вершини на параплані (з інструктором, від $60). Що саме з цього ми оберемо, залежатиме від погоди та підготовки групи. У будь-якому випадку з Бабадагу відкриваються чудові краєвиди, на схилах ростуть вікові ялівці, а над морем ширяють сотні парапланів. Тож це точно "варте того" :)

На вершині може бути прохолодно - зазвичай температура там на 10-15 градусів нижче, ніж на узбережжі. Візьміть із собою вітровку.

Залишаємо Овачик (з речами) і нарешті виходимо на класичний маршрут Лікійської стежки. Проходимо "тріумфальну арку", що відзначає його початок і починаємо підйом на плато. Стежка плавно набирає висоту, показуючи нам нові ракурси Блакитної лагуни Олюденіза. У районі села Козагач, де до речі запланований обід, проходимо чудовий каньйон, що розколов західний схил Бабадага.

Спускаємось у селище Фаралія, залишаємо речі в готелі та виходимо на вечірню пригоду. Нас чекає екстремальний спуск у Долину Метеликів. Це ще один грандіозний каньйон із вертикальними стінами та привабливим пляжем на дні. Якщо не любите гострих відчуттів, можна залишитися в готелі і просто відпочити в саду.

Майже година знадобиться нам, щоб спуститися по скелях на 280 метрів і опинитися на пляжі Долини метеликів. Купаємося і відпочиваємо, а потім повертаємося в Фаралію (вгору дертися набагато простіше).

З Фаралії йдемо альтернативною гілкою Лікійської стежки, вздовж моря. Спочатку рухаємось по краєчку скелястого плато над вже знайомою Долиною Метеликів, а потім поступово спускаємось до берегової лінії. Відпочиваємо на пляжі поблизу мальовничого мису Ак-Таш (Білий камінь). У другій половині шляху відкривається новий горизонт - ми вперше бачимо приголомшливу гірську гряду Семи мисів (Єдібурун).

Приходимо до селища Кабак і селимося в готелі. Залежно від настрою можна просто піти на пляж або відправитися на пошуки пригод у місцевому каньйоні. Там справжні джунглі, тінь і можна тинятися по коліно у воді і дертися по ущелині у пошуках каскадного водоспаду.

Перша мета на сьогодні – Райська бухта. Там білий пісок, блакитне море і немає жодної машини. Щоб потрапити туди з Кабака, можна піти гірською стежкою і тоді у нас будуть шикарні види на бухти (зверху). Або ж можна найняти катер і піти морем, і тоді у нас будуть види на прибережні гори (знизу).

Від Райської бухти переходимо вздовж моря до загадкових руїн у Піратській бухті. Насправді тут було звичайне грецьке рибальське село Калабантія, але, погодьтеся, пірати звучать цікавіше. Далі ми маємо затяжний підйом (400 м) тому має сенс зробити привал у цій бухті і викупатися на доріжку.

Вибираємось на плато неподалік старовинної куполоподібної цистерни. Далі все буде набагато простіше – йдемо через поля та сади до села Єдібурун, де й ночуємо.

Від Єдібуруна до Беля (наступного села) йдемо по стежці, що траверсує прибережний схил на висоті близько 450 метрів. Дуже красиво, але до моря напевно спускатись поки не будемо :)

За Белем ми по ґрунтовці піднімаємось на безіменний перевал (висота 690 м). З одного боку від нашого прибережного хребта видно нескінченну рівнину (і нескінченні теплиці) долини річки Ксантос. Коли ж ми перевалимо на другий бік, то будемо винагороджені безмежною морською панорамою. Затяжний спуск по білих плитах. Ночуємо на хуторі Гавурагілі, неподалік моря. Пляж тут кам'яний і вхід у воду не найзручніший, зате захід сонця просто фантастичний.

Лісовою дорогою піднімаємося на оглядовий майданчик на висоті 250 м, щоб оцінити масштаби нескінченності. З вершини добре видно всі 12 кілометрів піску знаменитого пляжу Патара. І якщо захочете, ми можемо пройти їх від краю до краю, принагідно форсувавши річку. Або можемо сісти на маршрутку і заїхати до руїн античного Ксантоса. Це було одне з найбільших міст стародавньої Лікії.

У будь-якому випадку ми на початку шляху пройдемо через залишки фортеці Підне, а в кінці опинимося біля величної Патари. Це ще одна лікійська столиця з добре відреставрованим амфітеатром, "парламентом" та іншими міськими спорудами. І ще раз зазирнемо на той самий пляж, де темними ночами відкладають яйця великі морські черепахи. Ночуємо поруч - у селищі Гелеміш.

Похід Лікійською стежкою завершено, можна рушити додому або залишитися на морі. З Гелемішу ми виберемося на трасу, де хтось поїде на схід до Анталії (4-5 годин), а хтось на захід у бік аеропорту Даламан (2-3 години). Транспорт ходить регулярно, проблем не буде