Долгоруковская яйла

Це гірський масив Головного пасма Кримських гір, який ще звуть Субаткан-яйлою. Найвища точка - вершина Букі, трохи більше за 1000 метрів; разом із сусіднім гребенем Тирке-яйла позначки сягають майже 1290 метрів.

Не від довгих рук, а від поміщиків Долгорукових, яким належали землі із західного боку плато. Стара кримськотатарська назва Субаткан-яйла походить від річки, що тут протікає.

Це найсонячніше місце Криму - до 2505 годин сонця на рік, тож літо й рання осінь найприємніші. А от взимку готуйтеся до сюрпризів: близько 90 днів на рік тут шпарить вітер понад 40 м/с, а сніг лежить майже сто днів.

Відкриті простори плато з краєвидами на долини Салгиру й Бурульчі, мармуроподібні вапнякові скелі та військові памʼятники. У роки війни тут діяли партизани, на їхню честь із 1960-х звели меморіали, зокрема Курган Слави.

Плато складене переважно мармуроподібними вапняками і ділиться на нижній та верхній масиви. Площа порівняно невелика, близько 213 гектарів, а на південь воно зʼєднується з Демерджі-яйлою через гребінь Тирке.